L'officiel Личности Колумнисты Велика краса: місця України, я...

Личности Колумнисты

Велика краса: місця України, які варто відвідати

7 июля
Велика краса: місця України, які варто відвідати Автор Ольга Жижко Все статьи автора > У Альберта Камю є оповідання «Весілля в Тіпазі», в якому він описує свої відчуття від побаченого вілаєту на березі Середземнго моря. Це місто в Алжирі було засноване фінікійцями ще в VI столітті до нашої ери, пізніше його захопив імператор Клавдій, і воно стало римською колонією. Зі всіх памяток архітектури там залишились

dsc_5385_jpg


У Альберта Камю є оповідання «Весілля в Тіпазі», в якому він описує свої відчуття від побаченого вілаєту на березі Середземнго моря. Це місто в Алжирі було засноване фінікійцями ще в VI столітті до нашої ери, пізніше його захопив імператор Клавдій, і воно стало римською колонією. Зі всіх памяток архітектури там залишились лише руїни трьох церков, двох кладовищ, лазень, театру і амфітеатру. Але ці руїни не псують його, вони залишають його таким же величним, як і багато століть тому. Камю писав, що Тіпаза його зустріла терпким ароматом, який влітку видає земля в Алжирі. Що там, з-за стін вілл, визирають буґенвілеї, а в садах — море чайних троянд в обрамленні ніжно-лілових ірисів на довгих стеблинах. Для Камю кожен камінь там випромінював тепло. І він з ніжністю та трепетанням описував це місто, якому давали ім’я Тефассед, що в перекладі з арабської означає «сильно зруйноване».

В Україні, в дуже багатьох містах та областях, також збереглись такі місця. Звичайно, вистачає зруйнованих палаців та занедбаних садиб. Але є й ті, що збереглись у дуже гарному стані, або ж такі, що були відреставровані за рахунок якось щедрого філантропа. В цих місцях, часто віддалених від великих міст, тебе дійсноз устрічає якесь особливе повітря та атмосфера, і природа там ніби дивиться на тебе, а не просто існує поруч. Ці садиби, палаци, фортифікаційні споруди розповідають історію. Побачені наживо кадри можуть створити щось схоже на ефект присутності. І не потрібно вже ніякого екскурсовода, ти просто споглядаєш прекрасне. А ось місця, які, як ми знаємо на власному досвіді, можуть викликати таке захоплення.

Качанівка

качановка

Це – дійсно особливий історико-культурний заповідник. Величезна територія (площа в 568 га) включає в себе головну алею, палац, Великий став та Майорський став, ландшафтний район, галявини, церкву, мости, альтанки та пристань. І що найркаще — про це місце знає мало людей, і, приїхавши туди, ви можете знайти його трохи магічним, особливо, якщо залишитися ночувати у флігелі XVIIIстоліття, який слугує там готелем. Вдень там можна без кінця прогулюватись, влаштовувати пікніки та уявляти, як в Качанівці проводили час гості палацу (серед яких були Михайло Глінка, Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Семен Гулак-Артемовський, Микола Гоголь). Коли темнішає, всі відвідувачі йдуть з парку, і коли у флігелі залишається мало людей, може наступити відчуття перенесення у іншу епоху. Навіть у багато різних епох. Навколо дуже тихо, горять два високих ліхтарі і до парку трохи моторошно наближатись. Напевне, це ідеальне місце, куди поїхати компанією близьких друзів та взяти з собою проектор з білим простирадлом. І коли прийде час, коли стане страшно вдивлятись в ліс, можна налаштувати біля флігелю кінотеатр під відкритим небом і дивитись «Солодке життя» Фелліни.

       Збаразький замок

21157

Фото Yuriy Buriak

Перший замок,  побудований в 1393 році на Княжій горі, зруйнували татари  в 1174 році. Той, що ми можемо бачити сьогодні — спроектовано італійським архітектором Вінченцо Скамоцці. Будівництво замку у було ідеєю  братів Христофора та Юрія Збарзьких. Вони належали до українсько-литовсько-польського князівського роду. Князі Криштоф і Юрій були досить багатими, навчались в Італії та слухали лекції самого Галілео Галілея. На той час замок відображав найкращі досягнення фортифікаційного мистецтва. Він передавався з рук в руки навіть через князя Вишневецького. Але замок знаходиться у дуже доброму стані. В ньому можна було б влаштувати костюмований концерт середньовічних хоралів. Уявіть: пізнє літо, старовинна фортеця і григоріанський спів. Це все можна знімати на відео, виглядає дуже кінематографічно.

Синевір

синевир

Найбільше озеро в українських Карпатах. Воно окутане легендами та міфами. Найбільш романтична розповідає про дівчину на ім’я Синя (звичанйно, її так назвали через колір очей). Вона прогулювалась по горах, зустріла там хопця Віра і закохалась. Але їх спіткала проблема: вона — донька графа, а він — пастух. Отак соціальна нерівність знищує кохання: батько Сині наказав вбити її коханого. Вона плакала дуже довго, та наплакала ціле озеро. Здається, що під цю історію підлаштувалась вся природа навколо, особливо сині хвойні дерева. Вір не вір, але навколо все сінього кольору. Це спокійне місце може бути ідеальним для подорожі з коханою людиною, а якщо її ще немає — туди можна їхати на Івана купала та пускати вінки з накопченим негатвом за попередній рік. А раптом Синя допоможе здобути щастя?

Подпишитесь на «L’Officiel»

Модный дайджест на вашу почту каждую субботу

смотреть еще