L'officiel Личности Статьи Промови, що надихають: Олексан...

Личности Статьи

Промови, що надихають: Олександр Довженко

12 января
Промови, що надихають: Олександр Довженко Виступ режисера Олександра Довженка на Київській кінофабриці у 1936 році Товариші, яке моє завдання? Я дав обіцянку уряду прикласти всі зусилля до того, щоб у найкоротший термін підготувати режисерів з молоді. Я вважаю, що найважливішим у кінематографії  є сценарій. А це найскладніша справа, бо вона містить основну ідею. Але буває так, що в картині закладена

dov

Виступ режисера Олександра Довженка на Київській кінофабриці у 1936 році

Товариші, яке моє завдання? Я дав обіцянку уряду прикласти всі зусилля до того, щоб у найкоротший термін підготувати режисерів з молоді.

Я вважаю, що найважливішим у кінематографії  є сценарій. А це найскладніша справа, бо вона містить основну ідею.

Але буває так, що в картині закладена найвища суть, правильно поставлена, але в результаті картина виходить поганою. Глядач це почуває, хоч може і не пояснити чому.

Крім цього, я підрахував, що якщо через 2 роки я приготую приблизно 5 режисерів, а їм беруть і дають погані сценарії! І де тоді шукати сенс?

Ось в Америці випускають у рік 800 картин у яких працюють близько 4.000 сценаристів, тобто на одну картину доводиться 5 сценаристів.

А мені бажано, щоб ми краще працювали, ніж працюють в Америці. Тому  на сьогоднішній день вважаю найважливішим для себе вчити молодих своїх студійців сценарній справі.

Я не вважаю обов’язковим виховувати сценаристів, але мені потрібно виховувати таких людей, які разом з письменником могли б робити сценарії.

Режисер повинен бути ідеологічно озброєним і бути в курсі сценарної справи. Це значить, що потрібно навчитися робити фільми спочатку на папері. І я впевнений, що молодим режисерам варто починати роботу з невеликих картин, не більше 100-200 метрів. Коли режисер зробить 2-3 такі картини, тоді можна вважати, що він закінчив школу і йому можна приступитися до більших картин. Без попередньої перевірки творчої роботи на короткометражках давати серйозні, більші картини в жодному разі не можна. Ось основа мого викладання.

У наш час (10 років тому, прим.) незрівнянно було легше починати. Бо головне було швидко й дешево. Якщо ми знімали погано, то нас легенько сварили, давали іншу роботу й так, витративши кілька тисяч державних грошей, ми продовжували режисувати.

Зараз вже не можна випускати погану картину, тому що вимоги нашого глядача значно виросли, смак став більш вишуканим… Потрібно глибоко і просто, а це є справою дуже складною й великою.

Я міркую, як я буду випускати людей через два роки. Хвилююся та боюся. Тому найперше проситиму в тресті дати мені 30 або 50 тисяч грошей і придбаю кращу для них бібліотеку з питань культури, а далі вже буде легше.

В основу роботи я хочу покласти метод практики. Бо людям потрібно працювати, це рятує.

Підготувала Єлизавета Даниловська

Подпишитесь на «L’Officiel»

Модный дайджест на вашу почту каждую субботу

смотреть еще