«Вони такі наївні.
Вони думають, що ми не знаємо про їхні злочини...
Ми-то все розуміємо, але не наважуємося діяти.
Буря не в повітрі, вона всередині нас.
Я хочу розповісти вам про любов і самотність,
але вже стає пізно.
Невже ви не чуєте у ваших худі Supreme вітру,
який завиває позаду вас?»
Цими словами закінчується пісня Dark Ballet з останнього альбому Мадонни - Madame X. Потужний і рішучий посил, який лише Мадонні під силу донести до світу. Її активність у питаннях соціальної справедливості можна порівняти тільки з суворою дисципліною, яку вона проявляє, працюючи в студії та на сцені. І так було завжди.
Коли мене попросили написати це есе, я задумалася. Я знайома з Мадонною багато років: вона була обличчям трьох рекламних кампаній Versace. Мені випала рідкісна можливість пізнати її не тільки як зірку, а й як особистість, поговорити з нею і про роботу, і про життя.
Оскільки Мадонна інформаційно озброєна, а також добре обізнана в питаннях культури, у неї є своя точка зору на будь-яку тему, починаючи з музики і мистецтва і закінчуючи політикою та екологічною кризою. У її останньому альбомі я виявила той самий дух протесту, який ми вперше спостерігали в її ранніх роботах. Здавалося, що єдиною місією Мадонни було потрясіння світу, тоді як її справжньою метою завжди було й буде викриття тих речей, заговорити про які суспільству не вистачає сміливості. Ось чому її завжди піддавали критиці, недорозуміли й засуджували.
Реакцією на все це стало добровільне розп'яття - неймовірно потужний момент туру Confessions, коли під час виконання Live to tell на сцені з'являється хрест зі співачкою, а на голові у неї терновий вінець. Її краса, вибачте за гру слів, божественна. На екранах починають бігти цифри.
Цей номер визнали черговою провокацією Мадонни, оскільки інтелігенція ніколи не сприймала її всерйоз. Жінка, яка наважується підняти голову й висловити все, що думає? Відкрито заявляти про всю ту гниль, яку ми так ретельно приховуємо? Ніхто й не помітив, що насправді посил, який прагнула донести співачка, був зовсім іншим. Коли лічильник на табло завмирає, з'являється інформація, від якої холоне кров: виявляється, це кількість дітей, які незабаром помруть від СНІДу, якщо суспільство нічого не зробить заради їхнього порятунку. Причому не тільки за допомогою ліків, а й за допомогою профілактики, досліджень, освіти та дискусій.
Насправді ми всі розіп'яті, але багато хто з нас так і не усвідомив цього.
Наступного дня після появи відео релігійні групи влаштували по всьому світу акції, протестуючи проти використання католицької символіки. Сам Папа Римський щосили намагався закликати фанатів бойкотувати диск.
Альбом Like a Prayer став маніфестом боротьби з тими, хто зібрався тримати нас у невіданні, боротьби проти стереотипів, проти всіх тих, хто хоче, щоб суспільство опинилося в пастці фанатизму, необізнаності та забобонів. Мадонна ще раз показала себе тією, ким завжди була для мене, - левицею, бійцем. Like a Prayer і American Life посіли перші рядки чартів і розійшлися тиражем понад 15 млн копій у світі.
Вона, як ніхто інший, здатна розкрити суспільству суть. Вона вміє створювати образи, що надихають кожного. Незважаючи на незліченні роботи та нагороди, Мадонна для мене - дещо більше, ніж фантастична виконавиця й артистка, яка продала рекордну кількість записів. Вона - жінка!
З одного боку, прекрасна мати, з іншого - чудова бізнес-леді, яка успішно займалася маркетингом ще до того, як цей термін увійшов у вжиток. І при цьому вона завжди прагне об'єднати суспільство для боротьби з несправедливістю.
Я захоплююся хоробрістю Мадонни. Вона ніколи не боялася ризикувати. Взяти хоча б її новаторський свого часу і сміливий проєкт - неоднозначну книжку «Секс», яку зараз можна дістати тільки з рук. Співачка досягла визнання, оголивши свої ідеї.
Після терактів у Парижі в листопаді 2015-го вона, перебуваючи у французькій столиці з концертом у грудні, вирушила на площу Республіки і виконала там під гітару кілька пісень на згадку про жертв трагедії. За день до американських виборів у листопаді 2016 року Мадонна так само несподівано виступила в Нью-Йорку в парку Медісон-сквер. Вона прийшла туди з однією лише гітарою і своїм незнищенним почуттям віри.
Хоча пісні як такі і не повернуть нам втраченого, вони безумовно можуть підтримати тих, кому зараз нелегко. І тут вона знову постала перед нами, щоб сказати: «Я присутня тут особисто і прийшла не тільки з промовами!»
Сьогодні деякі слова можуть здатися очевидними або навіть хитромудрими, але 40 років тому вони такими не були. Світ, у якому ми живемо, міг би бути набагато кращим місцем. Наприклад, у багатьох сферах до жінок усе ще зберігається упереджене ставлення. Якби Мадонна була чоловіком, вона, ймовірно, стала б президентом Сполучених Штатів.
Я добре її знаю. Не тільки її розум, а й серце веде цю довічну сутичку з несправедливістю. Кілька місяців тому я зустрілася з Мадонною в Нью-Йорку на World Pride, який вона підтримала міні-концертом, що відбувся на завершення дуже важливого місяця для спільноти ЛГБТК+.
У неї був такий самий блискучий погляд, як і в молодості, таке саме пекуче бажання змусити почути себе, рухатися далі, незважаючи ні на що.
Питання вже не в тому, скільки записів вона продає, а в тому, щоб продовжувати робити те, в чому вона була кращою за інших, - змушувати нас думати і надихати нас на дії.
Стиліст: Eyob Yohannes