Стати обличчям одного з найочікуваніших українських фентезі — це не лише професійний злет, а й певний виклик. Аріна усвідомлює, що тепер Мавка для мільйонів глядачів асоціюватиметься саме з нею.
«Це велика відповідальність — представляти образ, який є культовим для нашої міфології. Моїм завданням було зробити її живою, нешаблонною та справжньою. Вона мала стати гідною уваги сучасного глядача».
Шлях від юриспруденції до акторства
Життя Аріни могло піти за сценарієм юридичних кодексів і залів суду, якби не один вечір у театрі, який змінив усе.
«Я вчилася в коледжі на юриспруденції, а театр був просто хобі. Все змінилося після вистави «Калігула» Івана Уривського. Це був мій перший свідомий похід до театру, який повністю перевернув мої уявлення про це мистецтво. Тоді я зрозуміла: хочу так само як ці актори, жити на сцені. З того моменту я присвятила життя акторській діяльності».
Сьогодні це бажання масштабувалося до великого екрана. Але головну роль у повному метрі Аріна сприймає не лише як славу, але й безперервний рух. Навіть під час знімань вона залишалася студенткою, яка щовечора розбирає тексти Шекспіра.
«Для мене успіх — це не кількість підписників. Це коли є робота, коли є над чим думати і над чим працювати. Це внутрішній рух і баланс між роботою та життям. Це точно щось нематеріальне», — зізнається актриса.
Звернення до прадавніх міфів для переосмислення образу Мавки
Нова Мавка — це не лагідна берегиня лісу, яку ми бачили в анімаційному кіно. Це міфічна істота з міфів, що підкорюється волі русалок і затягує людей із брудними душами на дно Темного озера, аби живити водну стихію.
«Коли мені прийшли проби, я спочатку подумала: «Ого, Мавка! Мені треба шукати в собі лише світлі сторони». Адже ми звикли бачити її чистою та невинною. Але сценарій Ярослава Войцешека все перевернув: виявилося, що моя героїня має внутрішню пітьму і може бути по-справжньому небезпечною. Вона — не шаблон, вона має різні грані, може помилятися і навіть завдавати болю. Проте в цій міфічній істоті є щось живе, те, що відмовляється бути просто тінню. Вона має своє минуле, і цю історію варто побачити особисто на великому екрані».
Для акторки справжнім провідником у внутрішній світ героїні стали конкретні меседжі зі сценарію, які допомогли відчути глибину її трансформації.
«Я б виділила два ключові моменти. Перший — це фраза «Я мертва». Вона звучить дуже гучно і дає миттєве розуміння внутрішнього надламу та конфлікту, в якому перебуває моя персонажка. Другий момент — це усвідомлення Мавкою власної ідентичності. Це про те, що вона не просто міфічна істота, а особистість, яка має свою мету, право на вибір і власну боротьбу».
Про нічні знімання у воді та стосунки на майданчику
Знімальний процес став для Аріни імерсивним досвідом, де природа була повноцінним партнером. Аби входити в образ, акторка вигадала власний ритуал: підходити до дерев, торкатися їх і просто мовчати поруч. Але коли наставав час нічних змін, магія лісу поступалася місцем суворій витривалості.
«Головним помічником стала уява. Холод — це випробування, але я ставила собі завдання: зараз це питання життя і смерті — зіграти цю сцену. О 4-й ранку через хвилювання спати зовсім не хотілося, організм був у тонусі».
Екранне кохання Мавки та Лук’яна будувалося на міцному фундаменті реальної дружби.
«Я дуже рада, що моїм партнером став Ваня Довженко. Спочатку було ніяково, але ми дуже багато сміялися, і це вибудувало ту саму хімію. За ним, як і за Едіком Поляковим, неймовірно цікаво спостерігати — вони щирі та справжні, як «великі діти». В акторському вагончику ми грали в «Шпигуна», спілкувалися і просто намагалися правильно розподіляти сили».
Бути акторкою під час війни
Для Аріни війна стала часом остаточного самовизначення та відмови від старих культурних стереотипів.
«Моє свідоме захоплення театром почалося саме під час війни, як і сильний інтерес до всього українського. Раніше я думала, що наш театр — це щось «шароварське», але побачивши сучасні постановки, зрозуміла, наскільки це стильно, інтелектуально та глибоко. Тепер у моєму житті немає місця російському матеріалу — мені це просто нецікаво».
Завершуючи розмову про свою героїню, Аріна зізнається, що найбільше цінує в людях і персонажах здатність до відновлення.
«Якби я могла залишити собі одну магічну здібність Мавки, я б обрала здатність зцілювати та повертати до життя. Це те, чого нам усім зараз найбільше бракує».