Яким для вас був цей рік – особисто і творчо? Який головний підсумок або відкриття ви заберете із собою далі?
Для мене, цей рік був надзвичайно складним – і водночас показовим. Ми буквально за місяць до шоу були змушені повністю перебудувати сценічну концепцію через влу- чання російської ракети в склади з технікою. Підготовка й репетиції постійно переривалися повітряними три- вогами та відключенням світла, а багато запланованих wow-ефектів довелося скасувати через обстріли.
Попри все це я щиро радію, що нам вдалося самостійно, без організаторів, реалізувати шоукейс IV на підтримку четвертого сольного альбому. Як на мене це великий і важливий підсумок року: ми створили багато робочих місць, подарували тисячам людей на концертах ексклюзивні, світлі емоції, багато співпрацювали з артистами та брендами. Це був справжній рух уперед, попри всі обставини.
В особистому вимірі цей рік навчив мене ще сильніше цінувати прості речі. Бувають періоди, коли ми майже щоночі проводимо час в укриттях. Але зранку мої діти продовжують ходити до київської школи, знаходять нових друзів, Даня забиває голи у футбольній команді, Платон уже малює цілі комікси, а Лео зробив свої перші кроки. Саме в ці моменти я щоразу нагадую собі: попри все, найважливіше – бачити життя, яке триває, і берегти те, що маєш.
Ви дали чотири масштабні концерти, кожен із яких мав власну енергетику та візуальну мову. Який із них став для вас найбільш емоційним і чому?
Напевно, це звучатиме передбачувано, але кожен із цих концертів був для мене по-своєму особливим. У цьому й полягала ідея шоукейсу IV: ми свідомо створили чотири різні емоції на чотирьох різних майданчиках, ніби зафіксували їх як окремі картини. Так, простіше було б зіграти чотири концерти поспіль в одному місці, але це точно не наш шлях. Мені важливо не повторюватися – я люблю створювати неповторні, ексклюзивні емоції, які можна прожити лише «тут і зараз» і які залишаються в пам’яті надовго. Для мене в цьому і є суть мистецтва.
Першим став камерний закритий концерт для музичної спільноти та медіа на паркінгу КВЦ «Парковий» – просторі, який у часи тривог став для нас символом безпеки. Далі проєкт продовжився в Українському Домі, де слухачі вперше почули альбом у форматі допрем’єрний презентації, розгорнутої одразу на чотирьох поверхах. Ми щиро раділи, коли після нашого виступу цей неймовірно красивий простір відкрився ще і як повноцінний концертний майданчик. Сьогодні тут відбуваються модні покази, лайви, виступи, а вже наступного року – і концерти інших артистів. Мені приємно усвідомлювати, що ми стали частиною цього процесу.
У Палаці спорту композиції прозвучали в оригінальних аранжуваннях та в дуетах з артистами, разом із якими вони створювалися. А сцена Національної опери стала фінальною крапкою – тут слухачі почують зовсім іншу інтерпретацію цих пісень у супроводі оркестру. Це інша енергетика, інше дихання і інше відчуття музики.
Що із закулісся цих шоу залишилося у вашій пам’яті: моменти, яких глядачі ніколи не побачать, але які для вас – найцінніші?
Дуже багато цінних спогадів лишаєтся в процесі підготовки та за лаштунками. Це репетиції з танцівниками й музикантами, коли від перших нот і рухів буквально йдуть мурахи по шкірі – моменти, які не побачить глядач, але саме вони народжують нашу виставу. Для мене було особливо зворушливо усвідомлювати, що змінилося ціле покоління, а люди й далі слухають музику MONATIK, надихаються нею і приходять на концерти.
Окреме місце в пам’яті займає підготовка з оркестром і виставка картин під час презентації альбому у КВЦ «Парковий». Я особисто продумував розміщення кожної роботи й кожної пісні – для мене це був єдиний простір, де музика й візуальне мистецтво розмовляли між собою.
І ще один дуже особистий момент, про який глядачі зазвичай не знають: перед кожним виступом я молюся молитвою, яку мені свого часу переповіла бабуся. Я роблю це щоразу перед кожним шоу. Саме такі миті тиші і єдності для мене мають особливу цінність.
Ваш новий альбом став важливою точкою в музичному розвитку. Як би ви описали його тим, хто ще не встиг його послухати?
Я почав писати альбом «Вічно танцююча людина» ще до повномасштабного російського вторгнення, тому для мене він став своєрідним телепортом у легше й безтурботніше життя, яке ми мали раніше. Це дуже красива, цілісна картина, у якій кожна пісня відкриває свою окрему емоцію. Слухаючи його, можна впізнати власні відчуття – ті, що хочеться зберегти всередині.
Цього року у вас було кілька яскравих дуетів. Які колаборації стали для вас як для артиста найбільш резонансними й чому?
До кожної колаборації я ставився з великою повагою і інтуїцією. Запрошуючи артистів до дуетів на альбомі, я чітко відчував, кому саме підходить та чи інша пісня – хто зможе органічно в ній прозвучати, чий вайб мені справді близький. Тому всі ці дуети для мене дуже особисті. Я вдячний кожному, хто погодився і вирушив зі мною в цю вічно танцюючу подорож.
Як ви ухвалюєте рішення про творчу співпрацю? Що має збігтися – енергія, історія, ідея?
Тут немає формули – просто все має збігтися. Іноді пісня чекає свого часу роками, лежить і мовчить, а потім раптом стається магія. А буває, що дует народжується дуже швидко, майже інтуїтивно. Це різний досвід, але кожен із них для мене цінний, і за кожен я вдячний.
Якщо говорити чесно: що цього року було «саме так» – те, що ви відчували серцем і що стало знаком, що ви рухаєтеся правильним шляхом?
Це відчуття після завершення проєкту IV. Усе вдалось саме так, як планували, а може, навіть і краще. З новими силами та вдячністю прямуємо в новий рік.
Ви оголосили про колаборацію з Finlandia Vodka. Що для вас у цьому проєкті – естетика, цінності бренду, творча свобода чи можливість розповісти нову історію?
Для мене в цьому проєкті (IV. – Прим.ред) ключовим стало партнерство і спільні цінності. Мені важливо, що в Україні є соціально відповідальні бізнеси, які підтримують культуру й допомагають реалізовувати масштабні творчі проєкти на гідному рівні. Під час концертів ми зосереджені на тому, щоб залучати якомога більше коштів для наших захисників і захисниць, і саме завдяки таким партнерам стає можливим без компромісів поєднати зміст, естетику й масштаб.
З Finlandia у нас відбувся дуже органічний метч. Це бренд, який говорить мовою культури, естетики та відповідального святкування. А моя музика завжди була частиною таких моментів – красивих, світлих, наповнених змістом. Для мене це насамперед можливість разом розповісти нову історію.
Що ви вже знаєте про наступний рік? Яким хочете бути, чим хочете здивувати та чому хочете навчитися як артист і як людина?
Чесно зізнаюся: про наступний рік я знаю лише одне – що насправді нічого не знаю. Єдине незмінне бажання – мир для всіх українських домівок. А вже поруч із ним – багато мрій і намірів, як творчих, так і дуже особистих.
Я дотримуюся правила говорити публічно лише про те, що вже відбулося або має чітке підґрунтя. Тому дозволю собі залишити інтригу і сказати просто: до зустрічі в наступному році. Він точно буде Special.
