Орест Манецький — український художник родом зі Львова, який у 2021 році здобув свою першу премію на Бієнале сучасного мистецтва в Салерно, Італія. Його роботи поєднують олійні фарби та інформаційні технології, полотна та відеоарт. Редакція L’Officiel Online поговорила з Орестом про його шлях у концептуальному мистецтві та виставку Deployment Point («Точка Розгортання»), яка наразі проходить у київській галереї Portal11.
Як починалася ваша кар’єра художника? Що вплинуло або що стало поштовхом для пізнання мистецтва та свого місця у ньому?
Я цікавився мистецтвом з раннього віку, тому локалізувати первинний поштовх вже й не можу. Щодо створення робіт в області сучасного мистецтва, то все почалося з ідеї створювати саме концептуальне мистецтво. Виникла перша модель, ідея щодо певного творчого методу: він мав приводити в лінійний вигляд те, що можна побачити в житті та відповідно записати це на відео.
Я думаю, що на мій шлях вплинули роботи художників, які виставлялися у світових галереях, знаходив їх сайти, досліджував їхнє мистецтво. З’явилась цікавість експериментувати, що буде, якщо створити декілька об'єктів, які можна було б класифікувати як сучасне мистецтво. Створити їх, дати назви, зняти відео.
Чи писали ви картини в інших жанрах мистецтва?
Так. Я бачу, художники часто експериментують. Йде безперервний потік експериментів: абстракція, фігуратив, все змішується, перетікає.
У 2021 році ви отримали вашу першу премію на Бієнале сучасного мистецтва в напрямку відеоарту. Що містив ваш творчий проєкт?
Це була одна з моїх ранніх концептуальних робіт "Око", яка складається з масляного полотна та відео з записом руху ока. Із руху зіниці я отримав лінію, що зображена на полотні. У своїх останніх роботах я дещо відійшов від такого інструментального підходу, але очі залишаються в моїх роботах повсюди.
"Око", 2019
У своїх роботах ви підіймаєте теми сприйняття ліній та форм крізь органи чуття, інтуїцію та внутрішні емоції. Поділіться вашим баченням.
У багатьох своїх роботах я використовую лінії як одні із мінімальних об'єктів у які можна вкласти інформацію, з їх характеру та форми «розпакувати» певний зміст. Як звук механічного годинника, по якому дуже складно або неможливо відновити його будову. Але все ж таки цей звук народжений механізмом, рухом цих мініатюрних пружин та шестерень. І тільки така будова могла породити саме такий звук.
Але, можливо, людська свідомість це щось божественне і її не можна так дослідити, можна лише спостерігати, зображати, відтворювати.
Ваші роботи знаходяться в приватних колекціях у Європі та США. Як відбувається продаж картин для закордонних колекціонерів?
Галерея Portal11 включила мої роботи до виставок, які проводила у цих країнах. Серед робіт, які потрапили до колекціонерів, опинились і мої.
«Точка Розгортання» — назва вашої майбутньої виставки в київській галереї Portal 11. Розкажіть детальніше про неї.
"Точка розгортання", 2023
Одна із моїх центральних тем це свідомість людини, її індивідуальність. Для назви я хотів обрати слова які б перегукувалися із цими темами і також щоб це були слова що класно звучать. Англійською назва проєкту звучить як Deployment Point. Слово Deploy використовується у інформаційних технологіях, мені подобається симбіоз людини і техніки тому назва мені здалась хорошою. Свідомість — це, можливо, єдине, що можна об'єктивно досліджувати, відчувати, взаємодіяти. Вікно в реальність, точка, з якої все розгортається.
"Синтетичний ангел", 2024
У рамках експозиції буде представлено кілька робіт в техніці класичного масляного живопису. Також відвідувачі можуть побачити концептуальні скульптури. Присутній також мій експериментальний проект. Це прототипна робота «Ентропія», у якій використовується програмування, електричні девайси, скляні об’єкти. Завдяки такому симбіозу утворюються два симетричні об’єкти. Вони рухаються та генерують візерунки. Як мінімум, за цим цікаво спостерігати. За бажанням можна розвивати глибші змісти.
"Тьмяні блакитні лінії", 2021
Якою, на вашу думку, є молода сцена українських художників? Чи є певні наративи, які ви прослідковуєте?
Я слідкую за багатьма українськими художниками, але навряд чи можу оцінити цілу сцену як єдине явище. Точно є багато крутих художників, роботи яких я ще не бачив.
Ті художники, за якими слідкую я, роблять арт ультрависокого рівня. Області змістів з якими працюють найрізноманітніші, дуже широкий спектр. На будь який арт так чи інакше проектується середовище, але мені в мистецтві подобається щось що все-таки відмінне від того, що можна побачити в інфопросторі напряму.
"Приховані простори", 2020
Що впливає на ваше бачення мистецтва і чи змінилось воно з початку вашої кар’єри?
Я продовжую шукати різні вираження своєї творчості. У майбутньому я б хотів створити віртуальний інтерактивний 3D-простір. Мої концептуальні роботи могли б відкрити для глядачів способи взаємодії, наприклад, вони б могли запускати аналогічні, але віртуальні процеси, які закладені в спосіб створення деяких із моїх концептуальних робіт. Чи змінилось бачення мистецтва з часом? Звичайно, думка змінюється, місцями настільки, що від попередніх методів, які працювали раніше, тепер хочеться відійти.
"Аніма", 2024
Якщо «художник має бути голодним», то що для вас «голод»?
Хіба що голодним до життя, знань, досвіду, експериментів, вражень. Людина, яка створює щось нове, це людина з надлишком енергії, ментального ресурсу, і вона приводить цю енергію в навколишній світ. Але під час синтезу цей ресурс витрачається, і щоб підтримувати цей процес в оптимальному режимі, найкраще перебувати в найкомфортніших із доступних умов.
"Сокетс", 2024
Проте, коли створено хоча б один об'єкт мистецтва, це означає, що налагоджено механізм, який здатен продукувати його. А коли це вже зроблено, то ця машина може продовжувати працювати на найрізноманітнішому паливі. Найкраще паливо — це радість, позитивні емоції, але, якщо немає нічого іншого, то можна «вкидувати» те, що є. Підійде і тривога, і депресія. Треба експериментувати. Можливо, голод для когось дає хороші результати. Це екстремальна техніка, я поки до такої не вдавався.
