Широку славу українська акторка театру та кіно Ада Роговцева здобула за часи Радянського Союзу. За роки своєї кар’єри вона зіграла понад 250 ролей, частина з яких була натхненна творчістю Лесі Українки, а також отримала звання заслуженої артистки України та ряд інших почесних нагород. Питання української ідентичності Роговцева підіймала попри негласну цензуру, а в 2014 році — назавжди залишила сцену російського театру. Сьогодні, 16 липня, акторка святкує своє 87-ми річчя, а редакція L'Officiel Online згадує найвідоміші її цитати.
«Стоїть Київ. Стоїть театр. І я, — поможи Господи! — скільки дасть Бог сил — стоятиму на сцені!»
- «Найголовніше в житті людини — зберегти свою людську гідність всупереч усьому. Бо людина без гідності - неповноцінна, а народ без гідності — це вже не народ».
«Гумор, філософське ставлення до життя, терпіння, мужність та велика любов до всього, що тебе оточує: до сонця, ліхтаря на вулиці, дітей та онуків. Я вважаю, що тільки так варто жити».
- «Так найчастіше і буває: те, що робиться у поспіху і відчувається як «не головне», побічне, виявляється у результаті найголовнішим, чи не найважливішим і значним. Щось на кшталт «обмовки за Фрейдом»: випадково сказане видає істину більше, ніж ретельно сформульоване».
«У багатьох акторів немає життя, а тільки театр. У мене є життя».
- «Я легко віддавала все, що заробляла, а коли потрібно було виходити в світ, позичала у подруг і одяг, і діаманти».
«Таких постатей, як Леся Українка, ставлять на п’єдестал. На них моляться, як на ікону, а вони ж живі люди. І коли ці люди лишають по собі такий слід, який можна погортати, подивиться, погладити… Це заходить у кров, у серце».
- «Згодом, вже у 2000-х, я мала кілька антрепризних вистав у Росії і багато знімалась там у кіно та серіалах. Після анексії Криму та з початком війни з Росією я, звичайно, відмовилась від будь-якої співпраці, хоча кликали мене десь року до 2016. А згодом мене попередили, що на мене завели кримінальну справу».
«Мене питають, чому я в такому поважному віці їду туди (На схід України, - прим. Ред). І я скажу так: там боронять нашу землю мої діти, мої онуки, мої товариші. Мене носять на руках хлопці. Беруть і передають з рук в руки».
- «Тут треба розібратися, що таке політичний, а що таке аполітичний. Мені здається, що якщо ти – громадянин, якщо ти любиш свою землю і своїх людей, свою сім’ю, свою мову, своє мистецтво, свою історію, якщо ти це любиш, то ти вже не аполітичний. Якщо ти не байдужий до долі свого народу, до долі тих людей, з якими ти працюєш, з якими живеш, то ти вже не аполітичний».