З часу смерті Едіт Піаф, найвідомішої французької співачки, що народилася 19 грудня, пройшло 60 років. Проте й сьогодні її пісні лунають у світі, захоплюючи хрипкістю голосу й вокальною, емоційною майстерністю. Вона навчила нас ні про що не жалкувати з піснею Non, Je ne regrette rien («Ні, я ні про що не шкодую») та мріяти й закохуватися з La vie en rose («Життя в рожевому кольорі»). Цьогоріч ім’я Едіт Піаф згадується з гучних нагод. У липні творчість співачки прозвучала на літніх Олімпійських ігор у Парижі, а одна з останніх колекцій Dior осінь-зима 2023/2024 була натхненна її екстраординарною особистістю. Від дитинства в публічному дому, вуличного життя до світової слави — L’Officiel Online згадує надзвичайний шлях Едіт Піаф.
Едіт Піаф
Дитинство Едіт Піаф, народженої як Едіт-Джованна Ґасьйон, складно назвати простим. Її матір була неуспішною співачкою, а батько — артистом цирку. Згідно з однією історією, співачка народилася на вулиці, натомість інша стверджує, що в коридорі будинку. Хай там що, на паризькому домі Бельвіль, 72, досі висить пам’ятна табличка. «Едіт Піаф народилася в злиднях на сходах цього будинку 19 грудня 1915 року, її голос згодом глибоко зворушить світ», — йдеться на ній. Піклуватися про маленьку Едіт доручили спочатку одній бабусі. Згодом іншій, що працювала в публічному домі.
Стверджується, що у віці до десяти років через хворобу Едіт Піаф поступово осліпла. Тож щоб вилікувати її, бабуся разом із жінками з публічного дому вирушила на паломництво до святині Святої Терези. Дівчинка знову почала бачити, що вважалося дивом.
Едіт Піаф
Юні роки Едіт Піаф провела під час виступів із батьком, а потім жила на вулицях, співаючи на кварталі Бельвіль і площі Пігаль. Талант Едіт Піаф невдовзі помітив власник кабаре Луї Лепле, що нарік її La Môme Piaf («Маленька горобчиха»). Прізвисько від того, хто допоміг дівчині розпочати кар’єру, так і закріпиться за нею назавжди. Сама ж Едіт Піаф співатиме про вулиці все своє життя.
Коли її менеджер Луї Лепле був убитий у 1936 році, співачку звинуватили в причетності до його смерті, а втім, згодом виправдали. Кар’єра тендітної й невисокої, завжди кучерявої Едіт Піаф із намальованими тонкими бровами, що фірмово виступала в простуватій чорній сукні, тоді занепала. Проте вона стала музою й коханою поета Раймонда Ассо, який допомагав їй і написав для неї низку пісень. Ікона французької сцени також познайомилися з авторкою пісень Маргеріт Монно, з якою вони часто співпрацювали. Через рік Едіт Піаф стає зіркою найкращого музичного залу Парижа A.B.C, а Жан Кокто, визначна фігура мистецтва XX століття, створює для неї п’єсу.
Едіт Піаф
Під час Другої світової війни, в окупації, Едіт Піаф продовжила співати, через що її звинуватили в колабораціонізмі. Як стало згодом відомо, вона гастролювала німецькими таборами, де перебували французькі військовополонені. Світлини з виступів співачки передавали членам Опору. Їх використовували для виготовлення фальшивих посвідчень військовополоненим. Їх співачка передавала на наступних перформансах. Зрештою, повоєнний період був добою тріумфу для Едіт Піаф, зокрема, під час якого вона виступила перед королевою Єлизаветою II.
«Я думаю, що за любов треба платити гіркими сльозами», — казала Едіт Піаф. В її житті дійсно було місце для кохання. Його посідала низка людей, зокрема Поль Мейріс, елегантний французький актор, відомий шансоньє Ів Монтан, а також боксер-чемпіон Марсель Сердан. Останній був її найбільшим коханням, попри те, що мав дружину й дітей. Ця афера закінчилася трагічно. Боксер летів до Едіт Піаф, щоб зробити їй сюрприз перед виступом, його літак розбився. Всі пасажири загинули.
Едіт Піаф
З того часу смертельні небезпеки переслідували співачку. Вона пережила три автомобільні аварії та кілька операцій. Унаслідок чого її залежності від алкоголю й морфію ставали складнішими. Згодом їй діагностували рак. Попри хвороби й травми, Едіт Піаф поверталася на сцену.
Співачка померла на початку 60-х років. У той самий день з життя пішов її друг Жак Котко. За переказами, він сказав: «Піаф померла. Я теж можу померти». На похорон виконавиці прийшло 40,000 людей, все було всипано квітами. «Я хочу змусити людей плакати, навіть якщо вони не розуміють моїх слів», — казала Едіт Піаф. Попри десятиліття з часу її діяльності й можливе незнання французької, творчість виконавиці продовжує зворушувати людей із численних куточків світу.
Читайте також: Пікассо, бджоли й Dior: як Ірвінг Пенн революціонізував модну фотографію