Життєпис Еліни Світоліної складається з багатьох «стала першою». Перша українка зі званням третьої ракетки світу. Перша українка, що принесла своїй державі тенісну медаль на Олімпійських іграх. Перша українка, яка увійшла до півфіналу «Вімблдону». Перша українка, що перемогла вісім найкращих тенісисток світу під час турніру в Сінгапурі. Це лише частина її історичних досягнень, втілених завдяки наполегливості й стійкості.
Як на тенісному корті, так і в особистій розмові вона чітко окреслює власні цілі та непохитну позицію. Амбасадорка UNITED24, ініціативи Bringkidsback та засновниця фонду Svitolina Foundation для допомоги юним спортсменам, Еліна Світоліна транслює голос України на світовій спортивній арені й бачить свою місію в реалізації дитячих мрій.
В інтерв'ю «L’Officiel Україна» тенісистка розповідає про повернення у великий спорт після народження доньки, діяльність власного фонду в часи війни та свою мету номер один.
Плащ, YASPIS
Торік ви перемогли в номінації «Повернення року» від Жіночої тенісної асоціації. Ця відзнака пов’язана з вашим визначним поверненням у теніс, зокрема виходом у півфінал «Вімблдону», лише за дев’ять місяців після народження доньки Скай. На вашу думку, чи отримують сьогодні спортсменки достатньо підтримки, коли вирішують створити сім’ю й продовжити змагатися?
У тенісі є приклади, які показують, що жінки можуть повертатися у великий спорт. Я можу говорити тільки про нього, адже маю досвід лише тут. Теніс передбачає більше можливостей, тому що в ньому значні призові кошти. Вони дійсно допомагають. Ми можемо зібрати команду, що сприяє швидкому відновленню.
Проте це все одно виснажливо. Теніс має один із найдовших сезонів у спорті. Ми граємо з січня до грудня (сезон у професійному тенісі триває майже календарний рік. – Прим. ред.). Щотижня відбуваються турніри, ти багато подорожуєш, тому це забирає дуже багато сил. Потрібно фільтрувати свій графік: заради здоров’я та гарної форми, щоб мати час на родину, відпочинок і відновлення; задля повернення з новими силами.
Total look, LOUIS VUITTON. Сережки Wings Maxi, CARRERA Y CARRERA, жовте та біле золото, діаманти. Каблучка Wings Maxi, CARRERA Y CARRERA, жовте та біле золото, діаманти
Чи було складно особисто вам відновитися після народження доньки?
Було непросто. Я одразу себе налаштувала на те, що буде екстремально складно, що матиму зайву вагу, яку треба буде скинути. Готувалося до гіршого, але процес відновлення просувався дуже швидко. Почала тренуватися після вже двох місяців від народження доньки, коли лікарі мені дозволили, й почувалася добре.
Мабуть, вже через чотири місяці я грала та тренувалася на повну силу. Мені дуже допоміг мій чоловік (французький тенісист Ґаель Монфіс. – Прим. ред.), що «повертався» після травми. Ми разом тренувалися й мотивували одне одного. Це допомагало не думати про труднощі. Я не ставила перед собою суперзавдань, тренувалася й чекала, щоб знову можна було грати у великих турнірах; бути в строю.
Ви народилися у сім’ї спортсменів. Батько займався боротьбою, мати – професійним веслуванням, а брат – тенісом. Бажання займатися спортом для вас було органічним із дитинства? Чи не виникала ідея перейти в іншу сферу діяльності?
У моєму дитинстві спорт був завжди. Коли я народилася, мій брат, старший на дев’ять років, уже займався тенісом. Моя родина захоплювалася цим спортом. Тож я завжди перебувала поруч із кортами. Коли мені було три роки, дитячий тренер сказав батькам: «Не хочете, щоб дівчинка позаймалася тенісом, а не просто сиділа поблизу?».
Так почалося моє захоплення. Мені це подобалося, тому що я завжди була поруч із родиною, братом, що тренувався. Я дивилася на нього, мої батьки були з ним. Тоді це мене мотивувало. Потрібно було грати краще, ніж брат, щоб отримати більше уваги батьків. Пам’ятаю, що навіть у дитинстві я намагалася бути найкращою у своїй тренувальній групі.
Взагалі я займалася й іншими видами спорту: гімнастикою та атлетикою. Але теніс завжди був у пріоритеті, бо з раннього віку в мене виходило дуже добре. В років шість-сім вже грала на маленьких турнірах в Одесі. Я вигравала. Це надавало поштовх для руху вперед.
Сукня, BOBKOVA
Чи бачите майбутнє вашої доньки Скай у спорті?
Я впевнена, що вона буде займатися спортом. Скай доволі рано почала ходити, зараз уже бігає. Ми з чоловіком бачимо, що в неї є спортивні здібності, які треба розвивати. Побачимо, що їй буде подобатися. Стовідсотково не хочемо на неї тиснути. Вона буде сама вибирати.
Які виклики у сфері спорту спонукали вас заснувати Svitolina Foundation?
Ми заснували фонд у 2019 році. Передусім я хотіла створити організацію, яка допомагатиме дітям втілювати свій потенціал і мрії. Я проходила власний шлях як молода спортсменка в Україні, тож знаю, як це складно. Якби мені не пощастило зустріти свого спонсора Юрія Анатолійовича Сапронова, що допоміг мені стати професійною тенісисткою, то, мабуть, всіх цих нагород не було б.
Хочеться, щоб попри війну й складні обставини діти все одно мріяли й мали шанс реалізовуватися як спортсмени. Щодня для мене це першочергове завдання.
З нашим головним партнером «Новою поштою» ми проводимо турніри для українських дітей, організовуємо тенісні табори й надаємо гранти. Програма, якою я дуже пишаюся, – «Психічне здоров’я спортсмена». Для мене це важливо, адже я розумію, наскільки зараз дітям складно. Вони бачать, як їхні батьки хвилюються за майбутнє або взагалі не знають, що їх очікує завтра. Надважливо, щоб діти могли з кимось поговорити й пропрацювати свої хвилювання.
Total look, DIOR. Каблучка Zodaria Pave, CARRERA Y CARRERA, біле золото, діаманти, cмарагди. Сережки Zodaria, CARRERA Y CARRERA, біле золото, діаманти, cмарагди
Яке в аспекті ресурсів і часу місце посідає фонд у вашому житті?
Він є пріоритетом. У мене на першому місці – родина. Друге розділяють тенісна кар’єра й фонд. З початку повномасштабної війни я завжди на зв’язку зі своєю командою. Щодня ми розв'язуємо різні питання, адже щомісяця проводимо заходи від фонду. Коли я не граю, то завжди можу займатися Svitolina Foundation. Це 24/7.
Як сьогодні ви підтримуєте в тонусі свій емоційний стан?
Я працюю зі спортивним психологом. Не щодня, а коли відчуваю, що мені потрібен певний поштовх. У нас виснажливий сезон, й інколи ти встрягаєш у таку рутину, яка може призвести до поганого стану чи депресії. Тож для мене важливо працювати з фахівцем та брати дні, які я приділяю собі. Не заходжу в соцмережі, відключаюся взагалі від усього, тільки проводжу час із сім’єю. Буває, що це пів дня або декілька годин. Це ті моменти, які мені справді допомагають
Які ваші перші дії після поразки та які – після перемоги?
Після поразки передусім ти відчуваєш біль, бо на 100% віддаєш себе матчу. Я намагаюся проаналізувати, що зробила не так. Може, є деякі моменти, які мені вдалися. Наступного разу намагатимуся використати їх на свою користь.
У разі перемоги мені важливо проаналізувати, що я зробила правильно, щоб підготуватися до матчу наступного дня. Аналіз своїх дій – це важливо, навіть коли виграєш. Забувати проаналізувати після виграшу не варто, це не гратиме на руку. Тенісний матч може тривати до трьох годин, і є багато моментів, які треба пропрацьовувати, щоб вони не повторювалися. Завжди треба тримати фокус, контролювати свої думки та емоції.
Піджак, комбінезон, THE COAT. Підвіска Tiger, CARRERA Y CARRERA, жовте та біле золото, смарагди. Каблучка Tiger, CARRERA Y CARERRА, жовте та біле золото, смарагди
У списку переможених вами суперниць – найсильніші тенісистки світу, як-от Серена Вільямс. Перемога в якому матчі була найскладнішою у вашій кар’єрі?
Перше, що спадає на думку, – матч за бронзову медаль в Токіо проти Рибакіної (на Олімпіаді-2020 Еліна Світоліна перемогла представницю Казахстану Олену Рибакіну, що принесло першу в історії України тенісну олімпійську медаль. – Прим. ред.). Мабуть, це найскладніший у моїй кар’єрі матч не лише через досить сильну суперницю, а й через його значення. Коли ти граєш за бронзу, на кону або медаль, або четверте місце, – і в тебе немає нічого. Психологічно було дуже складно. Я програвала з великим рахунком. Але мені вдалося зібратися, сфокусуватися й перемогти.
Гадаю, матч проти Серени на Олімпіаді-2016 у Ріо був моїм першим кроком до великої кар’єри. Мені було 19 років, я посідала 20-ту сходинку у світовому рейтингу. Ця перемога дала мені впевненість: я можу вигравати у сильних суперниць
Яким для вас було перше повернення на батьківщину після повномасштабного вторгнення?
Я хвилювалася, але коли перетнула кордон, це почуття зникло. Дуже зраділа, що повернулася. Не думала взагалі про якісь загрози. Насолоджувалася кожним моментом в Одесі, Києві та Харкові. В останньому місті я не була багато років, і для мене було важливо поїхати туди, тому що там почалося моє становлення як професійної тенісистки. Було дуже боляче спостерігати за Харковом у такому стані. Приємно з одного боку, з іншого – боляче бачити зруйновані міста.
У межах візиту з UNITED24 я відвідала Бучу та Ірпінь. Дуже важкі моменти. Думаю, що кожному, хто не живе в Україні, потрібно побачити Бучу, щоб зрозуміти, що дійсно відбувалося й відбувається з українцями. Тому я раджу кожному європейцю чи американцю, яких зустрічаю, поїхати до України та побачити, що російська армія зробила з країною та її народом.
Total look, DRIES VAN NOTEN. Сережки New Shanghai Maxi Pave, CARRERA Y CARRERA, жовте золото, діаманти
Чи відчуваєте ви достатню підтримку України в часи війни з боку світової спортивної спільноти? Приміром, рішення українських спортсменів не потискати руку російським отримує обурливу реакцію публіки й навіть призводило до дискваліфікації.
Я відчуваю підтримку, але як для українки для мене цього завжди недостатньо. Є багато людей, які кажуть, начебто спорт поза політикою й спортсмени не винні в тому, що відбувається в Україні. Але вони не розуміють: спорт – це і є політика, росія завжди використовувала його як пропаганду й робить це зараз.
Щодо рукостискань і відмови від них, то мені неважливо, що люди думають про це. У мене є своя позиція: по-іншому неможливо після того, що російська армія зробила з нашими людьми, країною й продовжує чинити. Байдуже, що європейці чи люди всього світу думають про це.
Для мене не вперше зустрічатися з якимось гейтом чи негативом у соцмережах. У мене товста шкіра на це. Я зіграла багато матчів проти росіянок і білорусок, мабуть, уже понад 15. Моя позиція щодо рукостискань не зміниться ніколи.
Українці переживають складні емоційні стани – у новинах мало не щодня ми чуємо про трагічні події через російське вторгнення. Що допомагає зберігати самоконтроль у такі дні, коли ви безпосередньо змагаєтесь?
Це надзвичайно складно. Навіть якщо взяти мій виступ на «Вімблдоні», коли трапився жахливий напад на Київ та влучили в дитячу лікарню… Моя команда розуміє, що Україна – це для мене дуже болюче питання. Вони стараються мене підтримати. Я намагаюся сконцентруватися на тому, що мені потрібно зробити на корті. Хоча всередині відчуваю пустку, наче щось померло. Емоцій мало. Такий стан поганий для виступу, але це неможливо змінити; це реакція на геноцид у твоїй країні.
Я приймаю те, що не можу по-іншому реагувати. Треба просто робити свою справу й використовувати її, щоб допомогти Україні. Як це трапилося в день матчу на Вімблдоні: я грала з чорною стрічкою. Гадаю, багато людей у світі звернули на це увагу й долучилися до допомоги в цей жахливий день.
Бомбер, штани, LITKOVSKA
Ви – найтитулованіша українська тенісистка зі здобутками, відомими на весь світ. Що за понад десятиліття кар'єри можете назвати своїм найбільшим досягненням?
Бронзову медаль, тому що вона перша тенісна для України. Також це Підсумковий турнір Жіночої тенісної асоціації в Сінгапурі. У ньому грають лише вісім найкращих тенісисток у світі. Мені вдалося виграти всі матчі в цьому турнірі.
Яких цілей ви бажаєте досягнути в найближчому майбутньому – від тенісних до особистих?
Щодо тенісу – це повернення в десятку світового рейтингу. Я відчуваю, що маю сили, і це тенісне завдання номер один. Стосовно особистого – бажаю приділяти більше уваги своєму психічному стану, адже буває, що рутина засмоктує, і я не маю достатньо часу для себе та родини. Щодо фонду – це проводити більше турнірів для дітей. Дуже багато з них пройшло крізь наші програми, але хочу, аби їх було ще більше. І щоб було ще краще. Сподіваюся, ми запустимо нові програми, і вони допомагатимуть нашим дітям реалізовуватися, мріяти та рухатися в цьому напрямі.
Фото: Nick Naida @nicknaida
Асистент: Eto Leon @eto_leon
Стилістка, продюсерка: Євгенія Семененко @yevheniiasemenenko
MUA: Юлія Залеська @yulyazalesskaya
Зачіска: Данило Ружницький @danlhair
Читайте також: Редакція L’Officiel UA представляє колекційне друковане число L’Officiel Fall 2024