Цьогоріч виповнюється 70 років із дня смерті Анрі Матісса — видатного художника, який звільнив колір від відтворення реалій, і того, що одним із перших відійшов від традиційного живопису. Поряд із Пікассо він належить до новаторів початку XX століття, які власною креативністю й експериментами заклали фундамент сучасного мистецтва як такого. Його вплив можна відчути в роботах попарту Девіда Гокні, і навіть на подіумах — у творіннях Іва Сен-Лорана та Пола Сміта. А поки в паризькій фундації Louis Vuitton проходить виставка, присвячена шедевру митця, L’Officiel Online розповідає, як жив і творив «дикий звір» Анрі Матісс.
Анрі Матісс у власному будинку, лютий 1944 року. Фото: Анрі Картьє-Брессон
Насправді слова «дикий звір» не стосуються творчих шаленостей художника або особистісних рис. Вони відсилають до спадщини Анрі Матісса як батька фовізму — одного з перших мистецьких сучасних напрямів і дуже недовготривалого, бо той проіснував лише з 1900 по 1910 рік. У перекладі з французької «les Fauves» — це дикі звірі. Його нечисленні представники разом з Анрі Матіссом подарували світу твори з яскравими кольорами (де обличчя на тодішній радикальний погляд може бути зеленим) та волелюбністю в аспекті роботи пензля. Проте про все за порядком: до фовізму в Анрі Матісса були зовсім інші плани.
Анрі Матісс «Радість життя», 1905 рік
Анрі-Еміль-Бенуа Матісс народився перед Новим роком на півночі Франції — 31 грудня 1869 року. Його сім’я складалася з представників середнього класу. У планах майбутнього художника була юридична кар’єра. Молодим він вивчав право, а згодом почав працювати клерком. Його життя несподівано змінилося, коли хлопець захворів. Під час хвороби матір принесла йому художнє приладдя. Так і розпочався роман художника із мистецтвом.
Перші роботи Анрі Матісса були, на подив, традиційними. Проте це й не складно зрозуміти, враховуючи його вчителів, як-от представника академізму Вільяма Бугро та адепта символізму Гюстава Моро. «Ти вчишся, вчишся, але бережеш первісну наївність», — говорив художник. «Вона має бути всередині вас, як бажання пити всередині п’яниці або кохання всередині закоханого». Вважається, що свій внутрішній інстинкт митець знову перевідкрив, коли австрійський художник Джон Пітер Рассел показав йому роботи свого друга Вінсента Ван Гога.
На початку нового століття Анрі Матісс відкидає впливи інших митців і розробляє власний стиль. Художник вирушає в мандрівники в різні куточки світу — від Алжиру, Марокко до Іспанії. Їхня культура перекочувала як деталі й натхнення в його картини. Він стає одним із лідером фовізму, малюючи барвисті картини, кольори яких не мають місця в природі. Через «грубе» нанесення фарби його послідовників прозивають «дикими звірами».
Анрі Матісс «Зелена смуга», 1905 рік
Анрі Матісс «Червона студія», 1911 рік
Свій шедевр «Танець», як і багато інших, як-от «Зелена смуга» й Радість життя», він створює саме в період початку XX століття. Водночас саме «Танець» — олійна картина з п’ятьма червонуватими людьми в пориві радості й танцю — залишається однією з найвпізнаваніших у портфоліо Анрі Матісса. «Дикий і класичний, стародавній та сучасний, цивілізований і варварський: “Танець” — є всім цим», — писали в The Guardian. «Його краса походить із часу й місця, коли мистецтво перероджувалося. Це запалений модерністський прапор бажання».
Анрі Матісс «Танець», 1910 рік
Анрі Матісс «Рожева оголена», 1935 рік
У вічних творчих пошуках, у 30-х роках, Анрі Матісс знову вирушає в подорож — тепер на Таїті. І навіть, попри серйозну операцію 1941 року, залишається оптимістично налаштованим та не припиняє творити. В останні роки свого життя художник пересувався колісним кріслом, але хоч не міг малювати, почав робити витинанки. Цю техніку він назвав «живопис ножицями». «Художник ніколи не повинен бути в'язнем», — казав Анрі Матісс. «В'язнем? Художник ніколи не повинен бути в'язнем самого себе, в'язнем стилю, в'язнем репутації, в'язнем успіху тощо».
Читайте також: Рембрандт епохи відео. 5 визначних творів Білла Вайоли — піонера відеоарту