У 1904 році в Мілані відбулась прем'єра опери Джакомо Пуччіні "Мадам Батерфляй", але, не дивлячись на зірковий склад та видатний сценарій, постановка провалилась. Пуччіні, оговтавшись від невдачі, переробив "Мадам Батерфляй" - опера стала трьохактною замість двох, а на місце прими, виконавиці головної партії Чіо-Чіо-сан, композитор запросив Соломію Крушельницьку.
Італійський музикознавець на прізвище Кортопассі, згадуючи другу постановку "Мадам Батерфляй", пише, що чудове оздоблення спектаклю набагато краще від міланської версії передає дух опери; Пуччіні оновив дует закоханих, і публіка захоплено викликає на біс Соломію Крушельницьку, яка бездоганно вела свою партію. Співачка вдруге виконує арію "У ясний день бажаний" - слухачі зустрічають її ще більш голосними оплесками.
Крушельницька з великим пієтетом поставилась до відповідальної місії "відродити" оперу – навіть до костюму, у якому вона мала виконувати партію п’ятнадцятирічної гейші. Відомо, що його шили за безпосередньої участі Соломії, а сама вона вдягала костюм ще до прем’єри і поза сценою, аби звикнути до нього. До речі, на початку своєї кар’єри Крушельницька неодноразово моделювала собі костюми для виступів, використовуючи старі сукні сестер. Саме завдяки цьому завзяттю і перфекціонізму співачки їй і вдалось врятувати «Мадам Батерфляй», яка з тих пір стала однією з найпопулярніших опер світу.
Сам Пуччіні також розумів, кому зобов’язаний успіхом "Мадам Батерфляй" – після того, як слухачі, нарешті, відпустили виконавців відпочивати та розійшлись по домівках, композитор надіслав Крушельницькій свій портрет із написом "Найпрекраснішій та найчарівнішій Батерфляй". Такою її і запам’ятала італійська преса, яка рідко писала про неї інакше від "найпрекрасніша Чіо-Чіо-сан" або "чарівна Саломе".
Читайте также: Промови, що надихають: Соломія Крушельницька