Напередодні у Парижі та в Сан-Франци́ско відкрилися дві виставки Ірвінга Пенн — революціонера у модній фотографії й одного з найвизначніших фотографів XX століття. За словами Анни Вінтур, він змінив те, як люди бачили світ, і наше сприйняття прекрасного. Сам же Ірвінг Пенн примітно сказав, що навіть фотографування торта може бути мистецтвом.
Знаменита бджола на губах із помадою Dior, портрет Пікассо або спільнота чхетрі в Непалі — всі його фотографії фірмово вирізнялися мінімалізмом, елегантністю й простою. А також — умінням балансувати між комерцією та мистецтвом. Як Ірвінг Пенн став революціонером у модній фотографії докладніше розповідає L’Officiel Online.
«Бджола на губах» Ірвінга Пенна, 1995 рік
«Я завжди думав, що ми продаємо мрії, а не одяг», — казав фотограф про свою роботу в моді. Він народився 1917-го в штаті Нью-Джерсі в сім’ї годинникаря й медсестри та планував стати художником. Проте спочатку доля привела його у Філадельфійську музейну школу промислових мистецтв, а потім він став безплатно асистувати в Harper's Bazaar.
Ірвінг Пенн знову повернувся до малювання у 24 роки, поїхавши в Мексику. Щоправда, створені картини не виправдали його сподівань. Замість того, щоб їх порвати, спалити чи викинути, він помив полотна. Ймовірно, така дія була передвісником його знакового стилю фотографії — чистого та мінімалістичного.
Ірвінг Пенн розглядає фотонегатив в об'єктиві іншого культового фотографа Сесіла Бітона, 1950 рік
Перед Другою світовою війною Ірвінг Пенн потрапив у Vogue. Для фотографа це буде знакове місце роботи — для журналу він створить 165 обкладинок. Найняв його Олександр Ліберман, креативна сила видавництва Condé Nast протягом половини століття й уродженець Києва. Останньому якнайкраще вдавалося поєднувати моду й мистецтво, тож він упізнав в Ірвінгу Пенні «розум і очі, які знають, що вони хочуть бачити». Саме ж бачення фотографа вирізнялося від тодішніх помпезних фешн-знімань: він вніс лаконічність у модну фотографію.
Чорне та біле, Ірвінг Пенн, 1950 рік
Ніколь Кідман у Jean Paul Gaultier Couture, Ірвінг Пенн, 2008 рік
«Своїми очима Пенн-сан переосмислює одяг, дає йому нове дихання і представляє його мені з нового погляду — того, про який я, можливо, не знав, але підсвідомо намагався вловити», — так про фотографа, з яким у нього була плідна співпраця, відгукувався майстер модного плісирування Іссей Міяке. Натомість Альбер Ельбаз, креативний директор Lanvin протягом 14 років, став героєм портрета Ірвінга Пенна.
«Деталь кишені Molyneux» Ірвінга Пенна, 1950 рік
Як і на інших світлинах фотографа з відомими особистостями, чи то Сальвадором Далі, Пабло Пікассо, Марлен Дітріх, Волліс Сімпсон чи Девідом Бові, Альбера Ельбаза сфотографували на доволі простому тлі. «Він хотів бачити ясно», — сказав Альбер Ельбаз для The New York Times про фотографа. «І він хотів, щоб тебе побачили». Портрети Ірвінг Пенн робив у фірмовій манері. Він фотографував людей у студії під двома стінами й гострим кутом у формі літери «V». За словами самого фотографа, в такий спосіб герої не могли втекти. На той момент часу вони належали йому.
Волліс Сімпсон в об'єктиві Ірвінга Пенна, 1948 рік
Сальвадор Далі в об'єктиві Ірвінга Пенна, 1948 рік
Протягом 60-х років Ірвінг Пенн як фешн-фотограф вирушив у численні куточки світу. Зокрема, в Японію, на Крит, Іспанію, Дагомею, Непал, Камерун, Нову Гвінею й Марокко. В одній із подорожей він вирішив побудувати переносну наметову студію — ніщо не мало заважати його контакту з моделями чи героями. Так, ті, хто його на світлинах, могли проявити власну ідентичність.
«Болісна нога» (Sore foot) Ірвінга Пенна, 1948 рік
Іншою визначальною рисою Ірвінга Пенна було те, що він не припиняв експериментувати. Його б’юті-фотографії були сюрреалістичними, що вирізняло їх серед інших у сфері. Він неодноразово створював власні камери, якщо хотів втілити конкретну ідею. Крім того, Ірвінг Пенн почав вивчати методи друку фотографій XX століття. Так, із часом він почав друкувати фотографії на пластинах платини й паладію.
У сучасності фешн-світлини Ірвінга Пенна, який пішов із життя у 2009 році, вважаються позачасовими. «Якою б не була фотографія — зображення поля бою, книжки невеликим накладом, для продажу мила, портрет голлівудської знаменитості або виворіт трендового коміра — всі вони однаково важливі», — казав він.
Читайте також: Приватна бібліотека: 8 книжок про моду, які допоможуть покращити знання індустрії.