Олена Теліга – ім’я, безперечно, знайоме кожному українцю. Вона була поетесою-емігранткою, авторкою безсмертної лірики, учасницею проводу ОУН, патріоткою, а до того ж прогресивною жінкою та справжнім «трендсетером» свого часу. До вашої уваги — «інтерв’ю» з Оленою Телігою, створене з вибірки з листів та творчості поетеси першої половини 20 сторіччя, збережених в архівах, які до сьогодні не втрачають своєї актуальності.
Про дитинство
«Сказали нам у школі, що треба нищити хрущів, бо вони шкідливі. І ми нищили хрущів, відривали крила, ноги, запихали до пляшок, закорковували й пускали на воду. Я думала над долею хрущів у закоркованій пляшці, що пливуть за водою. І так дитина вчиться жорстокості, яку стане щораз частіше та з більшим умінням примінювати в житті».
Про красу і розум
«Краса — це велика річ, але і яка ж мала! Чоловікам… звичайно подобаються гарні обличчя, стрункі ноги і виспортовані фіґури. Це ж нормальна річ. Тяжко, щоб подобалося щось дуже негарне» (з листа до Наталі Лівицької-Холодної). «Чоловіки часто уникають розумних жінок, бо відчувають, що там вони не можуть бути паном і авторитетом…, бо легше почувають себе з іншими, які з розкритим ротом слухають кожного їх слова… Часто такі чоловіки бояться наблизитися до розумної жінки, яка може хитати його на його ж п’єдесталі» (з листа до Наталі Лівицької-Холодної).
Про дружбу з Наталею Лівицькою-Холодною
«Ніколи не уявляла, що можу подружитися цілковито з жінкою, так вражала мене і відштовхувала завжди в жіночій дружбі оця заздрість, дрібничковість і нестійкість. Наша дружба — це дар, зісланий з неба…» (з листів до Наталі Лівицької-Холодної).
Про справжню дружбу
«Дружба мусить бути такою. Хай безпристрасним буде прокурор, професор, навіть мати, в стосунку до своїх дітей, але справжній друг мусить бути пристрасним, себто боротися з усім прикрим, з усіма нападами, які, може, й справедливо, обрушуються на другого».
Про кохання
«Тільки така любов гарна, як у нас, коли вона не «каторга єгипетська», не обов’язок, а світле, радісне, вільне щастя! Любов неможлива без повного цілком довір’я» (з листа до Михайла Теліги 1925 р.).
Про гендерне питання
«Сотні, тисячі жінок відійшли далеко від типу «сонної весталки», «простої земної Мадонни». Та, на жаль, часом задалеко. Бо багато серед них стало тепер суворими амазонками, мужчинами в спідницях, позбавленими всякої жіночності. Безперечно, вони можуть багато зробити для суспільності, але той викривлений, хоч часом і корисний тип жінки ніколи не стане джерелом натхнення мужчини, який потребує поважності в чині й при праці, але ніжності й гумору — в перерві» («Якими нас прагнете?», 1935).
«Безперечно, жінка завжди матиме дещо відмінну від мужеської психіку і дещо відмінні уподобання, що в певний спосіб буде відбиватися на всіх її чинностях і її творчості. Сей жіночий елемент так само потрібний в будуванні життя і мистецтва, як і мужеський. В співпраці з мужчинами затрачує він свою солодкавість і пасивність, робиться викінченим і необхідним чинником життя» («Сліпа вулиця. Огляд жіночої преси», 1938).
Автор: Поліна Коваль
