Сьогодні, 4 березня, Володимиру Івасюку мало виповнитися 75 років. Написавши «Червону Руту», музикант вважав, що більше йому не вдасться перевершити свій успіх. У наступних роках Івасюк представив пісні «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інші композиції, які зробили модною українську естрадну музику. Володимир був одним з тих лічених митців, що стали знаменитостями за життя. Проте слава тривала недовго — у віці 30 років композитора знайдено загиблим у Брюховицькому лісі під Львовом, а до його смерті були причетні співробітники КГБ. У пам’ять про видатного українця L’Officiel Online розповідає, якою різносторонньою людиною був Володимир Івасюк.
Івасюк народився в 1949 році на Буковині. У шкільні роки Володимир, чи то випадково, чи ні, зруйнував погруддя Володимира Леніна, через що його позбавили червоної медалі. Студентство майбутнього композитора проходило в медичному інституті, на навчання в якому настояв батько Івасюка. Аби виправити зіпсовану репутацію «комсомола», Володимир влаштувався слюсарем на завод «Легмаш». У студентські роки музикант випустив «Червону Руту»: пісня не тільки зробила Івасюка популярним — її співали там, де українська до того ніколи не лунала. Не дивлячись на свій успіх, Володимир завершив навчання в медичному, і доволі успішно. За професією музикант ніколи не працював, а його другою освітою став композиторський факультет Львівської консерваторії.
За своє життя Володимир написав 107 пісень, 53 інструментальних творів та створив музику до кількох спектаклів. Івасюк принципово не писав партійні пісні російською мовою. У 1979 році, незадовго до своєї смерті, він відмовився створювати музику до святкування 325-річчя Переяславської угоди, натомість розпочавши роботу над операми козацької доби.
Людина-оркестр
Івасюк чудово грав на різних музичних інструментах: скрипці, фортепіано, гітарі, віолончелі та інших. За спогадами близького друга Володимира, співака Ігоря Кушпера, за одну ніч музикант написав партитуру для 60-ти інструментів по пам’яті. Володимир Івасюк мав хист і до мистецтва. За часи студентства він малював олівцем та акварельними фарбами, створюючи портрети, пейзажі, шаржі та карикатури.
Крім того, композитор захоплювався фотографією. Усе, що починав робити Володимир, він доводив до ідеалу — навіть навчився робити кольорові фото, коли ті тільки почали набувати популярності.
Любомир Криса, український фотограф і друг Володимира, ділиться спогадами: «Одного разу десь ми були в Карпатах і посперечались, хто скільки фотографій зробить за ніч. Я сказав, що 10 і не більше, бо процес трудомісткий і більше йде в смітник, а він – 40 чи 50 сказав. Я відповів, що нереально. Я був певний, що виграю. На другий день мені дзвонить і просить прийти. Заходжу у кімнату, вся підлога застелена десятками кольорових фотографій. Половину я забракував, але він зробив і світлини були! Правда, підлога вся у чорних краплинах від хімікатів. Він був дуже завзятий, впертий, якщо брався за річ, то мусів викінчувати.»
Затятий мандрівник
Володимир обожнював подорожувати. Першою поїздкою закордон для музиканта став візит на Кавказ. До речі, кошти на поїздку Івасюк заробив сам завдяки праці художником. Вже згодом Володимир разом з друзями та сім’єю відправився в Грузію, потім у Вірменію. Матір Івасюка мріяла побачити кавказькі гори, і музикант здійснив її бажання.
Польща, Литва, Латвія, Естонія — країни, у яких встиг побувати музикант, не говорячи про подорожі Україною, у тому числі й Кримом. Сестра композитора Галина ділилася, що Володимир також мріяв відвідати Францію та Італію, допоки КГБ не обірвало життя Івасюка, видавши його смерть за «самогубство».