Чотири блискучих фізики — Дау, Джонні, Дімус та Аббат, «світлі голови», які розуміють, як «працює всесвіт». Їхня геніальність не заважає, а навпаки, допомагає спілкуватися з людьми, особливо з жінками. Всі четверо знають багато мов, походять з інтелігентних сімей і володіють прекрасним почуттям гумору. Дізнавшісь їхню історію, складається враження, що серіал «Теорія великого вибуху» був списаний з їхнього життя, тільки героям серіалу є чому вчитися у справжніх героїв фізики. Тим більше, якщо брати до уваги те, що «Джонні» – Георгій Гамов, висунув колись сміливу, але тепер загальновизнану теорію «Гарячого Всесвіту», з якої випливало існування реліктового випромінювання , що утворилося в момент Великого вибуху. Ця теорія була згодом підтверджена експериментами американців Пензіасом і Вільсоном, які в 1978 році стали нобелівськими лауреатами.
1924 рік, чотири одержимих фізикою хлопці, троє з яких наші з вами співвітчизники, зустрічаються у Ленінградському фізико-технічному університеті. Навколо одесита Георгія Гамова, утворюється група, яка назвалась «Джаз-бенд» з девізом «Не бути знаменитим некрасиво!»
Окрім Гамова до групи входять Лев Ландау з Баку, Дмитро Іваненко з Полтави та Матвій Бронштейн з Вінниці. Героями другого плану в цій групі, були Євгенія Кенегісер та її брат Леонід, який убив Урицького в 1918 році в помсту за розстріляного друга. Також з ними пріятелювала Ірина Сокільська, видатний науковець в галузі фізики.
«Джаз-бенд» захоплювався всім американським та культурою Заходу, тому й називали один одного іноземними іменами: Гамов – Джонні, Іваненко – Дімус, Ландау — Дау, Бронштейн – Аббат. Вони любили демонструвати свою ерудованість та дотепність з нотами чорного гумору. Навіть складно визначити на кого ж з них більше подібний Леонард з «Теорії великого вибуху». Група видавала рукописний журнал «Отбросы физики» та влаштовувала веселі вечірки. Вони були космополітами, одними з перших, хто винайшов той іронічний стиль спілкування, який поширився в 60-х, в епоху суперечок про «фізиків-ліриків». Вони всі, врешті -решт, стали знаменитими і доля кожного дуже цікава, а подекуди й трагічна. Ці чотири постаті настільки знакові та видатні, що варто згадати про кожного по черзі.
Георгій Гамов
Георгій Гамов народився в Одесі в 1904 році в родині викладачів, предками яких були представники духовенства з Хортиці й Запорізької січі. Гамов навчався в Одесі, добре володів математикою, тригонометрією, фізикою і німецькою, англійською, датською, французькою та давньогрецькою мовами. З дитинства йому прищепили любов до літератури, музики, театрального мистецтва. І що дуже важливо — невід’ємної жаги до свободи. Потім було навчання у Ленінграді, де він і його друзі створили свіжу, несхожу на минулі формацію фізиків. Йому у певному сенсі пощастило: Гамова випускали на стажування подалі від Москви, де він познайомився з Максом Борном, Марією Кюрі, Альбертом Ейнштейном, набрався важливого досвіду і брав активну участь у дискусіях. Одного разу на семінарі у Макса Борна він презентує свою теорію про (якщо лаконічно) квантове тунелювання альфа частин. Усе це робить його, 24- річного хлопця з Одеси, зіркою в галузі теоретичної та ядерної фізики. Його життя повертається на 180 градусів, він займається дослідженнями серед геніїв фізики та лауреатів нобелівської премії, Нільс Бор допомагає йому отримати стипендію для навчання у датському університеті, який на той час був Меккою фізиків — теоретиків. Пізніше Гамов отримує стипендію Фонду Рокфеллера на навчання в Кембриджі. І там у життя Джонні приходять перша гра в гольф, перший рахунок у банку, музеї, він нарешті відчуває себе повноцінним європейцем, який ще й спромігся завоювати повагу у видатних європейських фізиків. Але потрібно було повертатися, Вітчизна кличе.
У Москві боялісь, що Гамова завербують і закохають у Європу безповоротно. У Ленінграді він отримує бонус — Гамова роблять наймолодшим членом Академії наук СРСР за весь час існування цієї структури.
Не дивно, що з’являється багато ревнивців та заздрісників, які протидіють його ідеям та ініціативам, і все це збиває його, і розвиває ще більшу ностальгію за Європою. Настає ще один переломний момент в його житті: знайомство з красивою «авантюристкою» Ро (так називали друзі Гамова Любу Вохмінцеву), яка спонукала його до виїзду за кордон. Ще одною причиною було його погане самопочуття через політичну ситуацію в країні, велику кількість партійного керівництва в науці, постійні заборони та цензури. Це все його не влаштовувало, адже ще з дитинства Джонні привчили любити свободу. Причому як в особистому так і в академічному житті. Це все так дістало Джонні та Ро, що вони навіть намагались здійснити так звану «Кримську кампанію» — переплисти на байдарці Чорне море до Туреччини, але завадила погода.
Врешті решт Гамову знову усміхається фортуна, і його посилають на науковий конгрес до Брюсселю. Він вимагає дозволити поїхати і його дружині. Довгі очікування — і вони отримують два дозволи і два паспорти.
Його знову запрошують до Парижу, Данії, Кембриджу, до штату Мічиган. Москва слідкує за виром його подорожей. Врешті-решт Гамов стає першим вченим — «невозвращенцем». Його ім’я було забороненим до вживання у СРСР, також Гамова було виключено з Академії наук. В США він отримує громадянство, працює в університетах та розвиває свою улюблену науку, хоча і відчуває, що його і там можуть «прибрати» «свої».
«Хожу під смертельним вироком» — любив він казати з цього приводу. І він був щасливим, що поїхав, бо доля його інших друзів склалася трагічно. Про це «прислужник світового імперіалізму» Гамов говорив так: «Сталін вигадав , що буває якась капіталістична і ніби якась пролетарська наука».
Матвій Бронштейн
Уродженець Вінниці, Матвій Бронштейна – а для друзів – Аббат, мав найтрагічніше жіття із всього «Джаз-бенду», воно тривало 30 років. Виникає запитання- що можна встигнути за таке коротке життя ще й в области фізики, науці, яка потребує так багато часу та терпіння? Але він встиг, і дуже багато, причому був автором перших робіт з квантової теорії гравітації. Навчався практично сам, а фізикою зацікавився, працюючи в Києві на заводі. Він прожив недовго, але встиг опублікувати з десяток робіт з квантової механікі, теорію гравітації, астрофізики, ядерної фізики та захистити докторську дисертацію, написав декілька науково-популярних книжок. Дружиною Бронштейна була відома дисидентка Лідія Чуковська, донька Корнія Чуковскьго. Її свого часу виключили зі Спілки письменників за лист в підтримку Сахарова та Солженіцина. У серпні 1937 Бронштейна заарештували під час відпустки у Києві. Всі рукописи Бронштейна були знищені в день обшуку.
Лідія Чуковська розповідає: «Бандитські руки витягали Мітіни рукописи зі столу , рвали їх , рвали на шматочки, і кидали на підлогу. Бандитські чоботи тупотіли по паперам , до яких я ніколи не торкалася, щоб не порушити порядок сторінок з таємничими знаками. Мене пронизала думка , що вони не шукають доказів. Їм ясно все заздалегідь».
Бронштейн також писав науково-художні дитячі книги, які дуже хвалив Корній Чуковський. Він написав про нього красномовний лист, намагався уберегти Матвія від сталінських репресій, але марно.
Втім, лист залишився в архівах Лідії Чуковської: «За своє довге життя я близько знав багатьох знаменитих людей: Рєпіна, Горького, Маяковського, Валерія Брюсова, Леоніда Андрєєва, Станіславського, і тому мені часто траплялося відчувати захоплення людською особистістю. Таке ж почуття я відчував щоразу, коли мені доводилося зустрічатися з молодим фізиком М.П.Бронштейном. Досить було провести з ним півгодини, щоб відчути, що це людина незвичайна. Він був блискучим співрозмовником, ерудиція його здавалася неосяжною. У ньому було щось від пушкінського Моцарта — кипучий, життєрадісний, чаруючий розум. Як дитячий письменник , можу засвідчити, що книги Бронштейна «Сонячна речовина», » Промені Ікс» та інші здаються мені чудовими. Це не просто науково — популярні нариси — це надзвичайно витончене , художнє, майже поетичне оповідання про велич людського генія».
Але Чуковський розумів до кого звертається, хоч і хотів використати всі можливі варіанти. В 1938 році Матвія Бронштейна розстріляли нібито за контрреволюційну діяльність та підготовку до вбивств керівників країни.
Дмитро Іваненко
Дмитро Іваненко — полтавчанин Дімус, закінчив гімназію у рідному місті, потім навчався в Полтавському педагогічному інституті і в Харківському університеті. А згодом продовжив навчання у Ленінградському фізико-технічному університеті, де став членом нонконформістського «Джаз-бенду» фізиків. Він опублікував безліч прекрасних робіт з фізики, написав багато книг, довгий час працював професором МГУ, мав багато учнів . Запропонував протонно — нейтронну модель ядра, передбачив синхротронне випромінювання.
Одночасно з цим займався редакторською діяльністю. Під його редакцією та з його коментарями вперше російською мовою вийшли роботи класиків сучасної фізики — Вернера Гейзенберга, Луї де Бройля, Поля Дірака, Ервіна Шредінгера, Артура Еддінгтона та інших. Світове визнання до Дімуса вперше прийшло у травні 1932 року, коли він запропонував нейронну модель атомного ядра. Дмитро Іваненко прожив 90 років, пережив злети і падіння та навіть сидів у тюрмі за антисталіністьскі погляди та як «соціально небезпечний елемент» .
Лев Ландау
Ну і четвертий герой «Джаз-бенду» — Лев Ландау. У 16 років він переїжджає з Баку до Ленінграду. Отримавши у там ім’я Дау, він разом з друзями починає запаморочливу кар’єру, вводячи нове важливе поняття в квантову фізику – матриця густини.
Згодом Ландау головував в теоретичному відділі Українського фізико-технічного інституту в Харкові. Лев Ландау є найвідомішим з усієї четвірки. Ну, хоча б – чого варта Нобелівська премія за дослідження в галузі низьких температур, зокрема, за теорію надплинності! Також Ландау був ідейним борцем з режимом Сталіна: він писав і поширював антисталінські листівки, був заарештований в 1938 році. За нововиявленими документам можна припустити, що готувався грандіозний процес фізиків , на зразок «справи лікарів». Ордер на арешт Ландау був підписаний заступником наркома внутрішніх справ Михайлом Фріновський , наджорстоким представником сталінського режиму. Це означало, що справі надавалося особливе значення. Все життя за Ландау уважно слідкували. Крім того до визначних заслуг Ландау, окрім Нобелівської премії і антисталіністських поглядів, входили ідеї сексуальної революції 20-х років. У дитинстві він дав собі клятву «ніколи не пити, не куртин і не одружуватись», вважаючи ще в дитинстві, що шлюб немає нічого спільного з коханням. І зустрівши кохану Кору, Ландау запропонував їй укласти «пакт про ненапад», який, за його розрахунками, давав свободу на стосунки з іншими. Він від самого початку попередив Кору, що в нього буде багато коханок, і краще навіть не починати ревнувати. Для Ландау було важливим, що саме вже зробила людина, а не те, що вона планує зробити. І він міг дозволити собі таке вимогливе ставлення до людей, бо в першу чергу нобелівський лауреат був вимогливим до себе.
На жаль, більшість з нас не знає про цих геніальних людей. Космополіти-фізики, які обожнюють західну культуру, борються з режимом і роблять грандіозні відкриття в науці мають бути взірцем, а не забутими прізвищами в підручниках з фізики. З огляду на ці неймовірні історії, героям «Теорії великого вибуху» до них дуже далеко, хоча б тому, що хлопці з «Джаз-бенду» не такі нелодугі. І якби існував сайт типу IMDb, але не з найбільшою базою кінофільмів, а з базою найцікавіших історій з реальних життів, ці хлопці точно отримала б 10 балів!
