У житті Миколи Хвильового число 13 було знаковим. Він народився 13 грудня, обожнював цю цифру, а 13 травня 1933-го добровільного пішов із життя. Історія української літератури пам’ятатиме поета, публіциста й прозаїка за відстоювання ідеї національного відродження, протистояння російській гегемонії та творчість, яка була надзвичайно яскравою, попри радянські репресії. До 130-річної з дня народження Миколи Хвильового L’Officiel Online згадує його найкращі вислови — про Україну, культуру та життя.
Микола Хвильовий (1920-ті)
- «Нема і не буде прикладів в історії літератури, щоб якесь покоління встигало висловитись за 5-6 років. Письменник — не американська машинка, а твори його — не полтавські галушки»
«Одна з ознак мистецтва — це його нестримний вплив на розвинений інтелект».
- «Європа — це досвід багатьох віків. Це не та Європа, якій Шпенглер оголосив "присмерк", не та, що гниє, і до якої вся наша ненависть. Це — Європа грандіозної цивілізації, Європа — Ґете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і так далі. Це та Європа, без якої не обійдуться перші фаланги азійського ренесансу»
Микола Хвильовий із дружиною Юлією Уманцевою та падчеркою Любою (1920-ті)
«За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену».
- «Українське суспільство, зміцнівши, не примириться зі своїм фактичним гегемоном — російським конкурентом. Ми повинні негайно стати на сторону молодого українського суспільства, яке втілює не лише селянина, але і робітника, і цим назавжди покінчити з контрреволюційною ідеєю створювати в Україні російську культуру».
«Спогади завжди тривожать і на їхньому фоні дійсність здається яснішою».
- «По суті кажучи, ми живемо зовсім не для того, щоб жити, а для того, щоб умерти. Така наша воля. Решта — не більше як ілюзія».
Олександр Довженко, Кость Гордієнко та Микола Хвильовий в редакції журналу «Всесвіт» (1925)
«Є два типи революціонера. Один з них той, що живе на хвилях революційних битв, в гуркоті класової боротьби — до таких революціонерів належу я. Другий — це коли настає тиша, і він робить “буденну”, чорнову роботу. Я не вмію бути революціонером у тиші».
- «І справді: при всій своїй нормальності я все-таки, коли провіряю себе, трошки психічно ненормальний»
«Я мрійник і з висоти свого незрівнянного нахабства плюю на слинявий “скепсис” нашого віку. Ну, і так далі... Словом, хай живе життя! Хай живе безсмертне слово!»
Читайте також: До річниці генія сатиричної прози, письменника Остапа Вишні: чому ж не ростуть на вербі груші.