Цього лютого виповнюється 100 років із дня народження Віктора Зарецького — знакового українського митця, шістдесятника й викладача, що віднайшов власну мову, а саме вишукано декоративної й самобутньої української неосецесії. Його творчість і життя розвивалися в періоді зламів — війна, хрущовська відлига, дисидентський рух, трагічне вбивство дружини Алли Горської, та, зрештою, знову творче піднесення після складних років.
Що треба знати про художника Віктора Зарецького — розповідає L’Officiel Online.
«Євгенія», Віктор Зарецький, 1986
Віктор Зарецький народився на Сумщині у 1925 році. Його сім’я з батьком-бухгалтером і матір’ю, що займалася музикою й малювала, постійно переїздила: від міст Донеччини до Кам’янського, в минулому Дніпродзержинська. Під час Другої світової війни художник, що змалку займався творчістю, бувши сам собі вчителем, служив в запасних військах, адже мав порушення слуху. Після демобілізації безкомпромісно обрав професію — прагнув стати художником, переїхавши на навчання до Києва, де наполегливо здобував освіту. На останньому курсі він одружився з художницею Аллою Горською, в них народився син Олексій. У перші роки після академічного вишколу зосередився на графіці.
«Творчий процес», Віктор Зарецький, 1990
Шукаючи свою творчу мову, Віктор Зарецький повертається на Донеччину, де звернувся до шахтарської теми. Попри продиктовані системою соціалістичні канони, його картини відрізнялися своїми образами. Роботу «Після зміни» Віктора Зарецького прибрали з Республіканської виставки молодих художників, а на той час міністр культури УРСР Ростислав Бабійчук сказав: «Якщо молодь побачить цих чумазих хлопців, ніхто ж тоді на шахти не піде!». У 1956 році художник приєднується до Спілки художників Радянської України, отримує урядові відзнаки.
«Весна», Віктор Зарецький, 1987
Наступним у творчості Віктора Зарецького стає «селянський» період, де він відходить від соцреалізму. Разом з однодумцями він досліджував національне мистецтво та його народний вимір: від доробку Марії Приймаченко, Ганни Собачко-Шостак до українського строю. Працював поряд із колгоспниками, змальовуючи їхню працю, пояснюючи це так: «Це дає мені змогу краще зрозуміти їх. Позуючи, людина завжди трохи скута, ненатуральна. А в труді, коли я працюю разом із ними, вони перестають мене помічати, поводяться просто й природно».
«Серпень», Віктор Зарецький, 1975
Особливу частину у творчості Віктора Зарецького посіло монументальне мистецтво, захоплення до якого він перехопив від мисткині, дружини Алли Горської. У співавторстві оформлював музеї, урядові будівлі й театри. На початку 60-х років Віктор Зарецький стає частиною Клубу творчої молоді «Сучасник», що став осередком шістдесятників, душею ж цієї художньої організації була Алла Горська. Проте період «хрущовської» відлиги тривав недовго, тож прогресивні діячі, зокрема мистецтва, знову відчули на собі репресії. Разом з Аллою Горською та численними іншими Віктор Зарецький підписує сумнозвісного «Листа-протеста», де була висловлена вимога зупинити протизаконні політичні процеси.
«Чумак», Віктор Зарецький, 1973
Художник і ті, що підтримали таке послання уряду, зіштовхнулися з виключенням зі Спілки художників, відмовами щодо виставлення робіт, стеженням з боку спецслужб. Восени 1970 року Алла Горська вирушила до свекра, де її знайшли мертвою в його домі. Сьогодні не залишається сумнівів, що це було політичне вбивство через громадську діяльність художниці, вчинене радянською рукою й обманом приписане іншим виконавцям. Спочатку у загибелі Алли Горської звинуватили самого Віктора Зарецького, потім його батька, якого також знайшли мертвим.
Щоб пережити горе, зломлений Віктор Зарецький поринув у роботу. «Життя мало мене чи зламати, чи зробити художником — зробило художником. Включились якісь сили, дали енергію. Я вистояв та витримав і свій біль зміг спрямувати в річище творчості», — писав митець. Уже володіючи викладацьким досвідом, митець заснував приватну школу малюнку та живопису, звідки вийшов і відомий український митець, фотограф Арсен Савадов.
«На тлі космосу», Віктор Зарецький, 1960-ті
У своєму новому творчому періоді Віктор Зарецький віднаходить натхненника — Густава Клімта, — альбом з роботами якого йому привіз дипломат Анатолій Кондрашов із Відня. Починається його період української неосецесії, що увібрала в себе національне та європейський модерн.
«Він розвив унікальний індивідуальний стиль, що виник на основі академічного професіоналізму й ремесла та надбань світового мистецтва», — писала мистецтвознавиця Олеся Авраменко в книзі «Терези долі Віктора Зарецького». «Художник вдумливо опрацював й перетравив — філософію живописного середовища Сера, кольорової плями Матіса, живописної форми Сезанна; містицизм і елегантність стилю прерафаелітів й модерну; ритмізацію композиційного та кольорового висловлення народного мистецтва; почуттєвість, екстравагантність й художню мову Густава Клімта та багато інших мистецьких явищ».
1994-го художника посмертно нагородили Державною премією України імені Тараса Шевченка. Чотирма роками раніше 20 його робіт продали на аукціоні Christie's — одному з найвідоміших у світі. Окрім музеїв, сьогодні роботи митця представлені в приватних колекціях в Україні, Франції, Великій Британії й Швейцарії. «Якщо в душі нема кристала чистоти — будь-який талант приречений», — говорив Віктор Зарецький. «Буває, що уміння губить. Переходить у штамп. У виробництво продукції. У мистецтві найгірше — однозначність».
Читайте також: «Про мене, дорога, не хвилюйся»: цитати з листів Василя Стуса до дружини Валентини Попелюх