Вибухонебезпечні предмети часів Другої світової продовжують знаходити й зараз, хоч минуло 77 років. На розмінування території всієї країни потрібні роки. Нині українці починають повертатися до звільнених від окупантів міст. Управління державної охорони України інформує: це небезпечно.
У 1997 році 162 країни підписали міжнародну угоду – Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін, а також про їхнє знищення. росія не взяла участі у договорі та залишилась головним постачальником цієї зброї проти невинних людей.
Де можуть бути міни?
Будь-де. Окупанти мають тактику спаленої землі: знищують все після себе. Мінування для них є вдалим методом, адже можуть бути жертви через багато років.
Місця: де точилися вуличні бої, поля, ліси, водойми, узбіччя доріг, покинуті будинки, дитячі майданчики. У лісах і селах – «розтяжки».
Маленькі пастки: мобільні телефони, дитячі іграшки, продуктові набори, зброя, деталі зброї, аптечки.
Інколи небезпеку складно передбачити:
«Зафіксовано випадки мінування тіл загиблих людей. Пам’ятайте: ворог підступний і не цурається будь-яких способів завдати шкоди», – коментують в Управлінні держохорони.
Що робити, якщо знайшли підозрілий предмет?
Дотримуйтесь правил, бо нехтування ними може коштувати вам життя. Якщо бачите табличку «Небезпечно: міни», оминайте місце. Напису може й не бути, тому звертайте увагу на високу траву, пошкоджену техніку, розритий ґрунт, необроблені поля.
- Зупиніться і заспокойтесь.
- Не торкайтеся.
- Відійдіть подалі від предмета.
- Повідомте ДСНС за номером 101 чи поліцію – 102.
- Попередьте перехожих про можливу небезпеку.
- Дочекайтеся приїзду спеціалістів та прокоментуйте те, що запитують.
Розірваний боєприпас заборонено брати до рук. Всередині залишається небезпечна речовина, що з часом загоряється.
