Свій режисерський дебют донька Френсіса Форда Копполи та його дружини Елеонори представила в 1999 році. Софія Коппола окреслила власний кінематографічний стиль, який кардинально відрізнявся від знакових картин її батька. Чи то завдяки, чи всупереч режисерка та сценаристка сфокусувалася на власному світові, де домінують інтимні портрети сильних жінок, розкішні пейзажі та естетична чуттєвість. Сьогодні, 14 травня, у день народження Софії Копполи ми зібрали п’ять цікавих кінострічок, перегляд яких дозволяє сформувати бачення її творчості.
«Труднощі перекладу»
Lost in Translation (2003)
За фільм «Труднощі перекладу» Софія Коппола здобула єдиний у своїй фільмографії на цей час «Оскар». Сюжет стрічки натхненний її особистою історією та шлюбом з режисером Спайком Джонзом. У своїй фірмовій візуальній естетиці Софія Коппола розповідає про американську пару різного віку, які змогли знайти один одного в іншій точці планети, аби вперше за довгий час відчути не стільки романтичну, як людяну близькість.
«Марія Антуанетта»
Marie Antoinette (2006)
У картині «Марія Антуанетта» режисерка зосередилася на юному та чуттєвому портреті дружини короля Франції Людовіка XVI. Сюжет фільму Софія Коппола фокусує на житті молодої Марії, яка зіштовхується з відчуженням, самотністю та обмеженнями в стінах вишуканого золотого Версалю. Прем’єра стрічки була неоднозначно оцінена критиками, проте пізніше була переоцінена як яскравий погляд на особистість головної героїні, яка понад усе просто любила життя.
«Десь»
Somewhere (2010)
Фільмом «Десь» Софія Коппола розмислює над поверхневістю голлівудського життя та картинки ідеальності, які формують знаменитості в ньому. За сюжетом стрічки успішних актор бойовиків зіштовхується з самотністю та спустошеністю, поки в його житті не з’являється 11-річна донька на ім’я Клео. Відсутність активних діалогів та різкої зміни сюжетних ліній дозволили Копполі підкреслити кризу, з якою зіштовхнувся головний герой, та батьківство як неочікуваний спосіб вибратися з неї.
«Фатальний спокусник»
The Beguiled (2017)
«Фатальний спокусник» — ремейк однойменного фільму 1971 року в головній ролі з Клінтом Іствудом. У своїй версії стрічки Софія Коппола фокусується на феміністичній лінії картини, сюжет якої розгортається під час Громадянської війни в США в пансіонаті для дівчат. Фільм «Фатальний спокусник» вважається одним з найпохмуріших та готичних у фільмографії Копполи, що не завадило йому здобути премію за найкращу режисуру на Каннському кінофестивалі в 2017 році.
«Елітне суспільство»
The Bling Ring (2013)
На роботу над стрічкою «Елітне суспільство» Софію Копполу надихнула реальна історія, яка трапилася в 2008 році. Група підлітків із Лос-Анджелеса проникали до будинків знаменитостей та викрадали одяг, прикраси та готівку, аби наблизитися за зовнішнім виглядом та статусом до своїх кумирів. Іронічні сюжетні лінії Коппола доповнює епізодичною появою серебріті, наприклад, постраждалою від цього злочину Періс Хілтон.