Британський кінематограф поповнився стрічкою, що привернула увагу критиків своєю емоційною точністю та візуальною сміливістю. «Чорне пір’я» — фільм у головній ролі з Бенедиктом Камбербетчем, який поєднує інтимну сімейну драму з притчевим фентезі. Картина стала режисерським дебютом Ділана Саутерна, викликавши до себе інтерес завдяки тонкому сюжету та сюрреалістичним образам. Чому «Чорне пір’я» треба додати до списку переглядів, розповідає редакція L’Officiel Online.
У центрі сюжету картини, заснованій на бестселері Макса Портера «У печалі є крила», — батько і двоє його малих синів, які намагаються пережити відчуття самотності після втрати матері. У момент найбільшого розладу в їхнє життя вторгається Крук — не монстр, а істота, що водночас викликає страх і полегшення. Він стає супутником, інколи —жартівником, який примушує родину поглянути в обличчя власному болю.
«Молодий батько двох синів спустошений раптовою й неочікуваною смертю дружини. Його зв’язок із реальністю руйнується, коли з темних куточків квартири, яку він ділить із синами, його починає переслідувати щось, що здається зловісним. Те, що починається як моторошне марення, переростає в боротьбу характерів між скорботною родиною та їхнім непередбачуваним, небажаним гостем», — зазначається в офіційному синопсисі.
Окрему увагу привертає спосіб, у який режисер Ділан Саутерн працює з фантастичним героєм. Замість штучних підходів, режисер обирає майже архаїчний підхід: Крукк буквально присутній у кадрі. Його «роль» виконує Ерік Лампарт у костюмі, а озвучує — Девід Т’юліс. Це формує образ, що одночасно здається театральним, проте й матеріальним.
І хоча це перша художня стрічка для Ділана Саутерна, його постать добре відома у світі музичних документальних робіт: він співпрацював із Arctic Monkeys, Björk і Franz Ferdinand, а тепер органічно переніс музичну чутливість у кіно. «Чорне пір’я» стало його дебютним ігровим проєктом, але критики вже називають фільм «візуальною візитівкою» Саутерна як режисера.