Восени кінотеатр «Жовтень» традиційно перетворюється на місце зустрічі найвибагливіших кіноглядачів і професійних критиків. З 16 по 22 жовтня тут відбудеться 9-й Київський тиждень критики — подія, що збирає найкращі стрічки року, відзначені у Венеції, Каннах, Берліні й Торонто.
«Благодать», реж. Паоло Соррентіно
Після минулорічної «Партенопи» італійський маестро Паоло Соррентіно повертається з новою роботою — «Благодать», де в центрі сюжету опиняється президент Італії, який має ухвалити складне рішення щодо легалізації евтаназії. За короткий термін до завершення каденції він зіштовхується не лише з політичним тиском, а й із власними моральними сумнівами. Фільм відзначений у Венеції «Кубком Вольпі» за найкращу чоловічу роль Тоні Сервілло — постійного творчого соратника режисера.
«Пізня слава», реж. Кент Джонс
Американська трагікомедія Кента Джонса з Віллемом Дефо та Гретою Лі — ніжна і водночас іронічна історія про поета, який колись мріяв про визнання, а тепер розносить пошту на вулицях оновленого Мангеттена. Коли його старі вірші несподівано знову стають популярними, герой намагається повернути колишню славу, але світ мистецтва вже інший. Це фільм про ціну амбіцій і про те, як легко загубитися між талантом і спокусами.
«Жодного вибору», реж. Пак Чхан Ук
Новий фільм Пака Чхан Ука, автора культових «Олдбоя» та «Служниці» — це чорний комедійний трилер про людину, яку система виштовхує «за борт». Герой, звільнений після 25 років роботи, опиняється перед безоднею безробіття й зневіри. У боротьбі за виживання він переходить межу і починає шлях, що не залишає йому «жодного вибору».
«Сентиментальна цінність», реж. Йоакім Трієр
Після успіху «Найгіршої людини на світі» норвезький режисер Йоакім Трієр презентує нову стрічку, яка вже отримала Гран-прі Каннського кінофестивалю. У центрі історії – дві сестри, що давно втратили зв’язок із батьком, відомим режисером. Коли він пропонує старшій роль у своєму фільмі, це стає спробою відновити втрачені стосунки, і водночас виявляє болючі родинні травми. Це кінематограф про пам’ять, прощення й те, як мистецтво стає способом вижити. Фільм вийде в український прокат 4 грудня.
«Таємний агент», реж. Клебер Мендоса Фелю
Дія фільму Клебера Мендоси Філью переносить у Бразилію 1970-х — час диктатури, страху й шпигунських інтриг. Науковець Марсело стає мішенню режиму, коли дізнається, що його відкриття хочуть привласнити корумповані можновладці. Напружений політичний трилер із призами Канн за режисуру та чоловічу роль показує, як ідеали перетворюються на зброю, а знання – на злочин.
«Блакитна стежка», реж. Ґабріель Маскаро
Одна з найгучніших прем’єр Берлінале — бразильська антиутопія Ґабріеля Маскаро, у якій літніх людей ізолюють від суспільства, щоб «не заважали прогресу». 80-річна Тереза вирішує порушити правила й здійснити свою останню мрію, кидаючи виклик цинічній системі. Візуально вишукана, глибоко людяна й болісно актуальна історія, яка вже отримала Гран-прі Берлінського кінофестивалю. Стрічка вийде в український прокат 30 жовтня.
«Сират», реж. Олівер Лаше
Фільм, спродюсований братами Альмодоварами, зібрав цілу купу нагород на цьогорічному Каннському кінофестивалі: приз Журі, Найкращий саундтрек та навіть Palm Dog — відзнаку за найкращу акторський перформанс серед собак.
Події фільму розгортаються в самому серці величної Сахари. Луїс із сином та їхнім вірним собакою шукає зниклу на рейиі дочку. Посеред пісків та вітру герої потрапляють на гучну та яскраву вечірку, яка, разом з іншими пригодами, змусить їх дещо переглянути свої життєві цінності.
«Пісні землі, що повільно горить», реж Ольга Журба
Українська документалістика звучить гучно. Ольга Журба у своїй новій роботі створює кінолітопис перших двох років війни з неймовірною людяністю. Герої її фільму — звичайні українці, які живуть і виживають серед руїн, гучних сирен і довгих пауз тиші. Стрічка, відзначена на Docudays UA та Ризькому кінофестивалі — це свідчення часу, що болить і надихає водночас.
«Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080»
«Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080» Шанталь Акерман — радикальний шедевр, що перевернув уявлення про кіномову та став символом феміністичного мистецтва. У стриманому ритмі повсякденних ритуалів овдовілої жінки поступово розкривається прірва її самотності й приглушеного бунту, який невідворотно руйнує звичний порядок. У 2022 році Британський кіноінститут визнав цю стрічку найкращим фільмом усіх часів за версією Sight and Sound, поставивши її в один ряд із «Громадянином Кейном», «Запамороченням» та «Викрадачами велосипедів».
