L’Officiel виходить в Україні з 2001 року, але впізнаваний візуальний голос з’явився не одразу. Перше десятиліття стало періодом пошуку власної позиції – між статусом локальної версії французького Дому й самостійною культурною інтонацією. До 2010 року ця позиція набула інституційної ваги: відбулася перша церемонія L’Officiel Awards, а згодом – Fashion Weekend і запуск першого в Україні чоловічого luxury-видання. Саме із цієї точки відлік набуває справжнього сенсу: сформувався весь світ «L’Officiel Україна» – такий, яким ми його знаємо й сьогодні.
Глянець рідко говорить лише про одяг. Він говорить про страх і бажання, про те, до чого суспільство тягнеться і від чого намагається втекти. Кожен модний образ народжується як реакція: на кризу, нудьгу, надлишок або порожнечу. Якщо читати силуети як тексти, а кольори як настрої, стає очевидним: fashion-індустрія веде точніший літопис епохи, ніж більшість медіа.
Студенти курсу Fashion у Kyiv Academy of Media Arts (КАМА) взялися за одне питання: яким має бути образ і чому саме таким. Відповідь сформувалася в чотири епохи, чотири моменти, коли естетика радикально змінювала свою лексику – і «L’Officiel Україна» говорив нею точно та своєчасно.
2010: ERA OF EXCESS
КОЛИ МРІЯ СТАЄ НЕОБХІДНІСТЮ
Сукня, J’AMEMME. Прикраси, MARQUE. Модель: МАРІЯ МІХНЮК
Після фінансової кризи 2008 року суспільство переживало специфічне похмілля. Економіка перебувала у стані стагнації, але психологічно люди прагнули протилежного – блиску, надлишку, видовища. Саме тоді гламур повернувся не як данина розкоші, а як терапія. Мода дала дозвіл мріяти навіть тим, хто не міг собі цього дозволити. «L’Officiel Україна» точно вловив цей настрій і відобразив його з максимальною виразністю.
Візуальна мова журналу будувалася на контрасті з кризовою реальністю. Обкладинки тяжіли до природних і «амазонських» образів: скуйовджене волосся, земляні кольори, фактурні тканини, драматичний макіяж. Фотограф Ґаетан Капуто перетворював кожне знімання на кінематографічну сцену, де моделі Надін Вольфбайссер та Тетяна Оніщенко поставали в густій, майже театральній атмосфері. Пізніше того ж року акцент змістився на вишуканий haute couture: Valentino, Lanvin і кутюрна розкіш стали фінальним акордом сезону.
Силует цієї ери – обтислий, чуттєвий і позбавлений будь-яких компромісів. Приталені сукні, висока талія, підбори як архітектурний елемент. Золота фурнітура й велике каміння створювали ефект присутності: щоб тебе бачили. Хутро повернулося на подіуми не як символ достатку, а як жест – демонстративний, майже провокаційний.
Tom Ford визначав настрій часу. Carine Roitfeld переклала його мовою глянцю: французький шик крізь призму відвертої чуттєвості. Kate Moss уособлювала ту саму ідею – жінку як образ бажання, відточений до абсолюту. «L’Officiel Україна» інтерпретував цю естетику для свого читача.
2015: ERA OF EDGE
СТИЛЬ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ПОЗИЦІЇ
Сукня, J'AMEMME. Прикраси, MARQUE. Модель: МАША КОНДРАТЕНКО
На зміну надлишку прийшла відмова від очевидного. Для «L’Officiel Україна» 2015 рік став реакцією на Революцію Гідності. Країна переживала радикальну переоцінку ідентичності, і журнал зафіксував цей зсув із точністю, яку важко переоцінити. Покоління, що виросло в соціальних мережах, усвідомило: дорогих речей уже недостатньо. Значення має власна оптика.
Обкладинки перейняли вуличну естетику: урбаністичні локації, мінімалістичні інтер’єри, індустріальні пейзажі замість студійного світла. Природне, іноді різке освітлення витіснило бездоганну постановку. Ретуш відступила – шкіра моделей виглядала живою, з веснянками та природним блиском. Волосся вкладали так, ніби його торкнувся вітер або легка волога.
Кастинг змінився принципово. Гострі риси обличчя, харизма, інтелектуальний погляд. Маскулінні ноти – широкі плечі, графічні стрижки, мінімум підкресленої сексуальності. Модель транслювала силу й самодостатність. Одяг відповідав тим самим настроям: деконструкція, асиметрія, мілітарні елементи від прогресивних українських дизайнерів. Концептуальні пальта oversize замінили важкий люкс із діамантами.
Міжнародний контекст лише підтверджував цей рух. Фібі Файло у Céline перетворила його на цілісну філософію. Мінімалістична палітра – бежевий, чорний, білий, зрідка глибокий синій. Архітектурний крій, у якому кожна деталь має свою логіку. Oversize став позицією: жінці більше не потрібно підкреслювати тіло, щоб займати простір. Андрогінність перетворилася на відмову від ієрархії між чоловічим і жіночим. Ця епоха повернула стриманості статус головної ознаки смаку. Людину зі смаком впізнавали вже не за логотипом, а за пропорціями.
2020: ERA OF ATMOSPHERE
КАМЕРНІСТЬ ЯК НОВА ЩИРІСТЬ
Сукня, SAYYA. Взуття, KACHOROVSKA. Прикраси, MARQUE. Рукавички, власність стилістки. Модель: ЯНА ТИРАН
Пандемія закрила кордони, студії та звичний ритм виробництва. Для більшості видань це стало випробуванням. «L’Officiel Україна» перетворив обмеження на нову візуальну мову. Журнал опанував дистанційні знімання та камерну естетику. Обкладинки перетворилися на чисті артплакати: жодних комерційних написів, лише культовий логотип і центральний візуальний образ.
Одним із ключових напрямів став ретрофутуризм – неонове світло, космічні металеві відтінки та стерильні кадри, що відображали невизначеність майбутнього. В одязі відбувся принциповий зсув від некомфортного кутюру до преміального повсякдення: oversizeкостюми, затишний трикотаж, структуровані силуети. Макіяж став мінімалістичним, а пози – статичними й монументальними.
Міжнародна мода рухалася в тому самому напрямку. Перенасичений Instagram змусив індустрію шукати емоцію замість ефектного зображення. Prada і Miu Miu зробили storytelling та контрольоване дивацтво своєю мовою. Камерність і портретність стали способом вести чесну розмову з людиною по той бік сторінки.
2025: ERA OF AUTHORITY
КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЗАМІСТЬ БЕЗДОГАННОСТІ
Total look, KATERINA KVIT. Модель: КАТЕРИНА ЗАЙЦЕВА
У 2025 році «L’Officiel Україна» остаточно відійшов від концепції класичного жіночого глянцю. Повномасштабна війна визначила не лише контекст, а й мову. Видання перетворилося на маніфест сучасної української культури, що формується в умовах, які не мають прецеденту в історії глянцю.
Візуальна мова стала найточнішою за всі роки. Beautyобрази відмовилися від будь-якого згладжування: зморшки, міміка, природні тіні – усе, що свідчить про характер і пережитий досвід. Волосся залишилося живим і рухливим: розкуйовджені текстури, легкий wet look, природна структура без надмірної фіксації. Знімання дедалі частіше виходили за межі студій у реальні простори – квартири героїв, культурні інституції та знакові історичні будівлі.
В одязі домінували натуральні тканини, деконструйовані костюми та речі, що підкреслювали зв’язок із корінням. Для чоловічих і парних образів характерними стали стримані архітектурні силуети, важкі пальта та преміальний трикотаж. Зрілість і внутрішня сила перетворилися на усвідомлену позицію.
Міжнародний контекст постпандемійного суспільства також рухався до пріоритету компетентності над статусом. Мода повернула структуру: сорочки, краватки, жакети із чіткою лінією плечей, інтелектуальну сексуальність. «L’Officiel Україна» прочитав цей рух крізь призму війни: авторитет тут будується не на бездоганності, а на здатності залишатися собою в усій своїй складності. Стриманість поєднується з оголеним нервом. Стало очевидно: статус більше не захищає. Захищає суб’єктність.|
Текст: АНАСТАСІЯ ДАВИДЕНКО
Редакційний внесок: АННА АЛІЄВА, АНТОН ТАРАСЮК
Фотографка: МАРІАМ ФЕЙЗУЛЛАЄВА
Координаторка проєкту: АННА КОНОНЕНКО, COO KAMA
Продюсерка: ЛІЛІЯ КІШ
Стилістка: АННА АЛІЄВА
MUA: АННА ВОЄВОДІНА, СОФІЯ ЯКОВЧУК
Стилістки із зачісок: НАТАЛІЯ МОРУГА, ОКСАНА РУВІНСЬКА
Асистенти стилістки: КІР РЕЙ, АННА БОЛОБАН, JUMANGIIA
Модельний менежмент: Віта Гуща
Б’юті-продакшн: 96 GROUP AGENCY