Цього року, а саме 25 лютого, виповнюється 150 років з дня народження української поетеси, письменниці та перекладачки Лесі Українки. З такої нагоди був створений мистецький проєкт "Леся Українка: 150 імен" в Українському домі, що проходитиме з 25 лютого по 8 березня. Детальна інформація про всі події буде з'являтися на офіційному сайті.
Щоб краще збагнути особистість поетки, варто не лише заглибитися у її творчість і зацікавитися особистим життям, а й вивчити особливості індивідуального стилю та впливу моди того часу. Зазирнути у шафу Лесі Українки і дізнатися, якому одягу вона віддавала перевагу, нам допомогли модні експертки — Зоя Звиняцьківська та Марія Халізєва.
Леся Українка. 1886 р.
Одяг завжди слугує етнокультурним маркером певного часу. В епоху Лесі Українки, кінець 19 — початок 20 століття, мода переживала злам. З однієї сторони, у тренді досі були незручні корсети, які забезпечували надтонку талію, а з іншої — модниці все частіше відмовлялися від суконь на користь сорочок і довгих спідниць, у яких було зручніше рухатися. У минуле відійшов і кринолін (каркас, який тримав спідницю і додавав об’єму в зоні стегон).
Зліва — Леся Українка. Одеса, 1888 р.
Справа — Леся Українка. На звороті світлини є дарчий напис рукою Лесі Українки: «Квітці Маргаритці від сестри Лесі 18 6/ІУ 90 р. Колодяжне». (Фото зроблене раніше.)
Пізніше, у 1908 році, відмовляються й від корсета. Все завдяки французькому дизайнеру-реформатору Полю Пуаре, який ввів у моду легкі сукні, що не сковують рухів і дозволяють вільно дихати. Жінки цієї епохи все більше комунікують у суспільстві, вони стають мобільнішими і відстоюють власну думку. Для цього їм необхідний комфортабельний гардероб, який дозволяє виразити свою індивідуальність через зовнішній вигляд.
Олена Пчілка і Леся Українка. Ялта, кін. 1897 — поч. 1898 р.
Драгоманови й Косачі у 1890-х рр.
Перший ряд (зліва направо): Лідія Драгоманова (дочка М. П. Драгоманова), дружина Олександра Драгоманова О. Драгоманова з донькою Оксаною, Олена Пчілка.
Другий ряд (зліва направо): Світозар Драгоманов (син М. П. Драгоманова) Оксана та Ізидора Косач (сестри Лесі Українки), Аріадна Драгоманова (донька М. П. Драгоманова).
Жінки активно боролися за свої права, і Леся Українка була однією з активних феміністок того часу. Як представник української інтелігенції, поетка із розумом ставилася до свого гардероба і не використовувала одяг для пошуку визнання та уваги.
Українська письменниця й перекладачка Оксана Старицька-Стешенко згадує Лесю Українку так: "Леся… завжди була у центрі уваги. Коли вона пережила операцію, то носила мітенку на лівій руці (щоб приховати прооперовану руку, яка була вражена туберкульозом — прим. ред.) і ходила з палицею. Достатньо було їй чимось загорітися, вона ставала неймовірно привабливою. У Лесі були прекрасні сірі очі, вони випромінювали таку силу ясного розуму, що все обличчя сяяло внутрішньою красою". На світлинах, що збереглися, часто бачимо Українку у мінімалістичних сорочках та спідницях, витончених блузах, жакетах та капелюшках. Нічого зайвого.
Леся Українка, Михайло Косач та Маргарита Комарова з вишитим рушником на могилу Тараса Шевченка. 1889 р.
Модна експертка Марія Халізєва розповідає:
"Доволі важко робити ґрунтовні висновки щодо стилю видатної поетки — не так багато її фотографічних зображень відомі нам, а довіри до художніх мало — за жанром вони повинні бути дещо overdramatised. Та і вельми заклопотаній інтелектуальним життям Лесі було відверто не до моди — в тогочасному розумінні цього явища її глибокому розуму там нікуди було пірнати. У юності бачимо ніжні сукеньки доньки заможного пана: зі світлого шовкового жакарду, із розширеною лінією плеча, закритим ліфом і тоненькою талією — характерний силует кінця позаминулого століття.
Зліва — Леся Українка. Сан-Ремо, травень 1902 р. Справа — Леся Українка. 1912 р.
Далі кольорова гама змінюється в унісон із характером та емоційним станом — доля геніальну жінку не милувала. Кажуть, вона була людиною категоричною та не дуже комфортною у спілкуванні, і це помітно з одягу: стриманість, навіть аскетичність, прогресують разом із хворобою і важкими випробуваннями. Деінде з'являються грайливі рукави-буфи, як на відомій світлині з матір'ю, Оленою Пчілкою, але то більше данина бонтону.
Леся Українка з тіткою Олександрою Шимановською. Зелений Гай, 1906 р.
Зрідка бачимо мереживо — як та хустка на знаменитому портреті пензля Івана Труша, через продаж якого польському шляхтичу письменниця повністю розірвала відносини з художником. Константою її персонального стилю був традиційний український костюм: любов до рідної мови і культури йшли із сім'ї. В дитинстві й у дорослому віці вона часто вдягала народний стрій та інколи заміняла ошатну батистову блузу вишиванкою, поєднуючи її із довгою спідницею з високою лінією талії. Українкою в українському вона й увійшла в історію, і тепер під бронзою національної героїні нам важко розгледіти жінку, яка могла любити бантики і перли".
1 ряд (зліва направо): Леся Українка, Світозар Драгоманов (син Михайла Драгоманова), Ольга Косач-Кривинюк, Олександра Шимановська (сестра Петра Косача), Марія Карташевська (кума Ольги та Петра Косачів) і собака Кудля;
2 ряд: Михайло Кривинюк (чоловік Ольги Косач), Климент Квітка (чоловік Лесі Українки), Ізидора Косач, Олена Пчілка. Зелений Гай, 1906 р.
Учасники урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.
Зліва направо сидять: Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко; за ними: Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький. Полтава, 1903 р.
І справді, Леся Українка обожнювала все українське. Хоча у ті часи традиційний одяг носили переважно селяни, українська інтелігенція намагалася його популяризувати і зробити трендовим. Так, на багатьох світлинах Леся та її родина позують у вишитих сорочках, вінках та коралях. Жительки міста вбиралися в українське на свята та з нагоди урочистих подій. А мама поетеси, Олена Пчілка, неодноразово представляла українські вишиванки на виставках у Парижі.
Любов до української культури була у Лесі з самого дитинства. Олена Пчілка захоплювалася колекціонуванням українських узорів і передала це хобі своїй доньці. Одного разу, подорожуючи Кримом, Леся настільки закохалася у цей край, одяг місцевих жителів, колоритний побут, вишиті килими, що зібрала цілу колекцію узорів.
Зліва — Леся Українка. Київ, травень 1913 р. Фото Юрія Тесленка-Приходька. Справа — Леся Українка. Київ, 1896 р.
Леся добре вишивала сама і певний одяг створювала самостійно. Та, зрештою, більшість вбрань мисткиня шила на замовлення або купувала у крамницях, які помалу з’являлися на території Європи. Історик моди Зоя Звиняцьківська говорить про стиль поетки:
"Постать Лесі Українки цікава нам сьогодні з різних причин. Не остання серед них – зрозуміти, як змінювались уявлення про її візуальний образ в ідеології та масовій культурі часів СРСР та незалежності. Численні світлини Лесі Українки в національному вбранні треба розглядати в контексті того часу. Вони, подібно до "офіційних" портретів Тараса Шевченка, Івана Франка та інших діячів українського культурного відродження, були наочним проявленням так званого "українського романтизму", певним громадським викликом і політичною фрондою.
Зліва направо сидять: Петро Косач (батько Лесі Українки) і Антоніна Трегубова (рідна сестра дружини І. Франка Ольги);
за ними стоять: Катерина Трегубова, Леся Українка, Олена Пчілка, Ольга Косач-Кривинюк з сином Михайликом, Єлисей Трегубов (друг Петра Косача). Зелений Гай, 1906 р.
1 ряд (зліва направо): Максим Мережинський (друг родини), Михайло Кривинюк, Петро Карташевський (хрещеник Олени Пчілки), Єлисей Трегубов (друг Петра Косача), Климент Квітка (чоловік Лесі Українки).
2 ряд: Леонід Жебуньов (знайомий Косачів), Антоніна Трегубова (дружина Є. Трегубова), Ольга Косач-Кривинюк, Олена Пчілка, Катерина Трегубова, Леся Українка. Зелений Гай, 1906 р.
В ті часи люди зрідка фотографувалися, це було серйозною подією, до неї готувалися, заздалегідь продумували вбрання. Не дивно, що Леся Українка, яка походила з патріотичної родини і сама щиро захоплювалась українською культурою, часто обирала для таких світлин народний одяг. Але це не означає, що вона так одягалася щодня. Однак радянська україністика, із її запереченням шляхетності, обрала саме народні образи Лесі і зробила їх єдиними широковідомими.
Цікаво, що й сьогодні, коли є вже багато сучасних досліджень, які більш об’ємно і правдиво розглядають життя й образ Лесі Українки, широкому загалу складно побачити в цій жінці у вишиванці витончену поетку із європейською освітою, яка, окрім української, писала на кількох європейських мовах, елегантно вдягнуту мисткиню доби романтизму і шляхетну "лицаресу" духу".
Читайте також: Любовь в фотографиях: Леся Украинка и Сергей Мержинский