Культурний оглядач Оленка Мартинюк розповідає, чому столиця карликової держави Люксембург може стати вашим новим туристичним відкриттям.
Люксембург нечасто обирають як weekend getaway, незважаючи на те що він знаходиться ну дуже близько від інших популярних напрямків, як-от Брюсель, Франкфурт, той, що на Майні, чи Страсбург. Можливо, тому, що наші туристи думають, що ця карликова країна дуже дорога, а закордонні – що там ну дуже нудно і це притулок людей на пенсії. Коли я поїхала в Люксембург втретє, цього разу – на арт-конференцію, місто видалось мені привітним і дуже цікавим для туриста.
Що перше кидається в очі, коли приїжджаєш в цю країну, – безпечність. Те відчуття, що з тобою точно нічого не станеться, а якщо тобі стане страшно, то тобі швидко допоможуть. Ось це відчуття safety, якого, на жаль, у нас немає, там присутнє постійно: о 3-й ночі на околиці міста, ввечері на зупинці автобуса, де крім вас більше нікого немає, коло місцевої індустріальної зони. До речі, саме в цій індустріальній зоні знаходиться фріпорт, сховище арт-творів та інших предметів колекціонування в приватній власності, як-от вино, книги тощо. Незважаючи на те, що фріпорт добре охороняється, туди може попасти будь-хто охочий, потрібно лише записатись на екскурсію.
Куди б я не їхала, завжди шукаю музеї. По-перше, там можна провести час з користю, а ще вони чудово виручають в нельотну погоду. А національний музей історії та мистецтва Люксембургу вразив навіть мене, досвідченого відвідувача музеїв. Він буквально архітектурно адаптований до скелі (а весь Люксембург знаходиться на скелях), його нижні підземні поверхи просто розміщені між скелями, абсолютно не змінюючи їх. Саме там знаходяться найдавніші артефакти, знайдені на території цієї країни: знаряддя праці, горщики і реконструкція юрти. Вражаюче вписування в ландшафт. До речі, музей знаходиться в кількох будівлях, які з’єднані прозорими коридорами. Проходячи по них, складається враження, що обійшов весь квартал.
Одна з мікровиставок музею присвячена грошам. Вона маленька, але дуже інформативна та візуальна. На стендах є і форми для чеканки монет та друку банкнот різних епох. Серед експонатів – стіл, з якого, власне, і зародилась вся сучасна банківська система: саме там міняли гроші. Слово “банк” буквально значить “лавочка”.
Буквально коло музею є дуже затишне арт-кафе Kaale Kaffi Art Coffee. В меню переважно лише напої, а відвідувачі знаходяться наче в галереї: всюди на стінах, комодах, підлозі розміщені предмети мистецтва. Величезні вікна без штор. Столиків мало, і їх швидко займають. Будуарну зону в глибині зали зайняти взагалі майже неможливо. Інстаграмність зашкалює.
Ще коло музею розміщено безліч арт-галерей з абсолютно різними типами об’єктів. Це можуть бути вишиті картини чи комікси або ж монументальні полотна. Особливістю галерей Люксембургу є те, що більшість з них розміщені на кількох рівнях. Кожна має кілька поверхів вверх чи вниз. Можна зайти в одному місці, а вийти в іншому кварталі – дуже цікава урбаністична пригода.
Побачити місцевих жителів можна на традиційному недільному ринку на площі Гійома Другого. Фермери привозять свої сири, м’ясне, десерти, фрукти та овочі. Дуже багато місця для квітів – і майже кожен йде звідти з букетом: чи то з червоними гладіолусами, чи з охапкою довжелезних соняхів. Багато приходять сім’ями з дітьми та між торговими рядами ведуть милий small talk з друзями. Раджу купити щось одразу на місці та спробувати: ми ласували місцевим емменталем та біоеклером з кавовим кремом, що б це не значило.
Поруч з ринком, на площі des Armes, чи не кожні вихідні влаштовують блошиний ринок. Звісно, втрачені шедеври Пiкассо вже давно куплені, однак можна знайти милі дрібнички з фарфору, африканські маски, радянські артефакти (які завжди цінуються за кордоном) та багато арт-книг різними мовами. Ринок маленький, але дуже затишний.
Місто справді карликове, але розкинулось на скелях, тому потрібно багато підійматись вгору чи спускатись вниз. Сама прогулянка може бути хорошим кардіо. Люксембург справді несхожий на інші міста завдяки своєму ландшафту. Ви точно захочете якщо не повернутись, то як мінімум порадити його друзям.
Читайте также: Google представили новый сервис для путешествий с советами от местных жителей