Еріх Марія Ремарк завдячує своїм успіхом жахам війни (а ще, звичайно, таланту літератора). Письменник тонко відчував душевні страждання та переживав військові втрати на власному досвіді. Перш ніж стати головним письменником “втраченого покоління”, Ремарк працював шкільним учителем, продавцем надгробних пам'яток, органістом при госпіталі для душевнохворих, викладачем гри на фортепіано і ким тільки не. Еріх був такий незадоволений своєю першою виданою повістю, що сам скуповував весь тираж.
У віці 19 років юного письменника призвали на фронт Першої світової, і війна визначила його подальше життя. Головні теми в творчості Ремарка - любов і війна, страждання від жорстокості, несправедливості та сильних почуттів. Кохання завжди приносило йому страждання, війна — тяжкі поранення та болючі втрати. Не дивно, що Ремарк любив і страждав щоразу як останній.
***
Жодна людина не може стати більш чужою, ніж той, кого ти в минулому любив.
***
«Ні, - швидко сказав він. - Тільки не це. Залишитися друзями? Розвести маленький городик на охололій лаві почуттів? Ні, це не для нас із тобою. Так буває тільки після маленьких інтрижок, та й виходить досить фальшиво. Кохання не плямують дружбою. Кінець є кінець».
***
Кохання не терпить пояснень. Потрібні вчинки.
***
Людське життя тягнеться надто довго для одного кохання. Просто надто довго. Кохання чудове. Але комусь із двох завжди стає нудно. А інший залишається ні з чим. Застигне і чогось чекає... Чекає, як божевільний...
***
Що може дати одна людина іншій, крім краплі тепла? І що може бути більше за це? Ти тільки нікого не підпускай близько до себе. А підпустиш – захочеш утримати. А втримати нічого не можна.
***
Тільки якщо остаточно розлучишся з людиною, починаєш по-справжньому цікавитись усім, що її стосується. Такий один із парадоксів кохання. Про щастя можна говорити хвилин п'ять, не більше. Тут нічого не скажеш, окрім того, що ти щасливий. А про нещастя люди розповідають ночі безперервно.
***
Поки людина не здається, вона сильніша за свою долю.
***
Помилково припускати, ніби всі люди мають однакову здатність відчувати.
***
Мені здавалося, що жінка не повинна казати чоловікові, що любить його. Про це нехай кажуть її сяючі, щасливі очі. Вони промовистіші за всякі слова.
***
Каяття — найнепотрібніша річ у світі. Повернути нічого не можна. Нічого не можна виправити. Інакше всі ми були б святими. Життя не мало на увазі зробити нас досконалими. Тому досконалим місце в музеї.
***
Кажуть, найважче прожити перші сімдесят років. А далі справа піде на лад.
***
Жінка від кохання розумнішає, а чоловік втрачає голову.
***
Краще померти, коли хочеться жити, аніж дожити до того, що захочеться померти.
***
І хоч би що з вами трапилося — нічого не приймайте близько до серця. Небагато в світі довго буває важливим.