Історія української парфумерії

Ми зібрали маловідомі факти про українські парфуми і створили невелику антологію фактів про те, як розвивалася ця сфера у нашій країні останні сто років.

У дорадянський період у вжитку українців були перш за все природні аромати. Приємний запах завжди пану­вав в українській домівці – його створювали аромати корисних лікарських та запаш­них трав, плодів і квітів, що сушилися під стелею хати і які часто були пов’язані з релігій­ними святами. А ще українки ополіскували волосся відва­ром любистку, який і сьогодні в нішевій парфумерії вва­жається неперевершеним компонентом, що поєднує у собі яскравість зелених та пряних нот із звабливим мускусним тоном.

Та чи інша офіційна влада панувала на різних україн­ських територіях. Тож різні культурні перехрестя та впливи формували різні смаки та вподобання у різних регіонах. Мешканці Західної України мали можливість користува­тися австрійськими парфу­мами. Потужний культурний вплив Австро-Угорської імперії відчувався у всьому – від архітектури та музики до оде­колонів. Російська аристо­кратія того часу користувалася французькими парфумами від Guerlain, ароматами Альфонса Ралле та Генріха Брокара. До 300-річного ювілею Рома­нових Дім Брокара презен­тував парфуми «Улюблений букет імператриці», створений послідовником Генріха Бро­кара парфумером Августом Мішелем. Згодом ці парфуми перетворилися на «Красную Москву» – аромат, що кілька десятиліть був символом радянської парфумерії і став одним із тогочасних ароматних архетипів України.

Українські парфуми зі Львова

У Львові діяли одразу два парфумерні підприємства: пар­фумерно-косметична фабрика «Львів» і фабрика «Червона гвоздика». Перша, на жаль, нині не існує, хоча у радян­ський період була достатньо популярною, наприклад, завдяки одеколону «Карпати». А фабрика «Червона гвоздика», яку заснували ще в 1919 р., існує і сьогодні. У назвах їхніх ароматів та в пошуку джерел натхнення використовувалися мотиви місцевої природи та культури, що згодом набуло великої популярності у світі і сформувало новий стиль нішевої парфумерії 2000 рр.

Особливістю почерку львівських парфумерів було елегантне поєднання квітко­вих і деревних нот, що набуло сьогодні нової актуальності. 90-ті виявилися вельми склад­ними для «Червоної гвоздики». Підприємство отримало нову назву – «Едельвейс». У 1993 р. до співпраці з цією знаною компанією долу­чився український спеціаліст з натуральної парфумерної сировини, парфумер афри­канського походження Бруно Ахоссей. Головний парфумер фабрики Алла Білоусова разом із Бруно Ахоссеєм та відомим французьким парфумером Жаном-Клодом Асті щорічно працювали разом безпо­середньо на французькому виробництві, розробляючи нові напрями парфумерних композицій.

«Кримська троянда»

Як відомо, парфуми – це перш за все ароматна сировина, з якою працює художник-парфумер. Південь України і зокрема Кримський півострів став ще одним міс­цем сили української парфу­мерії – таким собі власним Провансом, що прославився високоякісною трояндовою та коріандровою оліями. Перші посадки ефіроолійних культур в Криму були закла­дені в 1927–1930 рр., і вже до 1932 р. троянда і шавлія перероблялися в промислових обсягах. Спеціально для виро­щування цінної сировини був створений Сімферопольський ефіроолійний радгосп-завод, і тоді ж з'явилася назва «Крим­ська троянда». Також комбінат переробляв бузок, ірис, розма­рин, ладанник, дубовий мох, жасмин і навіть лісову фіалку.

Однак ефіроолійне вироб­ництво було сезонним, і щоб зберегти цінні досвідчені кадри, з 1960-х рр. «Кримська троянда» стала опановувати парфумерне виробництво. Сімферопольська фабрика разом із ще сімома місцевими підприємствами почала розширювати виробництво і випускати невеличкі зразки парфумерно-косметичної продукції. Спочатку перед­бачалося, що це буде тільки сувенірна продукція для туристів. Продукція швидко отримала популярність, тому виробництво знову розши­рили – побудували і запустили нові парфумерні цехи, в яких спочатку виготовлялися ефірні олії в ампулах, а згодом і від­повідно упаковані концентро­вані парфуми та одеколони. Протягом років був напрацьо­ваний широкий асортимент, серед якого аромакомпозиції до ювілеїв і пам'ятних дат, а також одеколони та ефірні олії у сувенірних упаковках. Поступово сегмент вишуканих парфумерних виробів збіль­шився, і комбінат випускав відомі на всю країну аромати за рецептурами московської «Нової зорі» та ленінград­ського «Північного сяйва», зокрема парфуми «Червона Москва». Миколаївська парфумерна фабрика також розробляла рецептурні книги для кримського парфумерного виробництва.

Згодом «Кримська троянда» вийшла на міжнародний рівень: ефірні олії цінувалися за якість і мали схвальні оцінки парфумерів. Основу експорту становили лавандова і шавлієва олії, а з середини 1970-х до них додалася і тро­яндова, основним імпортером якої була Франція. Кримські ефірні олії також поставлялися в Німеччину, Угорщину, Чехію, Бельгію, Італію та в країни Близького Сходу. Наприкінці 1980-х асортимент налічував понад 60 найменувань, серед яких можемо згадати парфуми «Кримські», «Блакитна долина», «Індійський сандал» і один із найбільш упізнаваних, перш за все через яскраву, вишу­кану ноту кримської троянди, аромат «Милій жінці». Згодом комбінат «Кримська троянда» втратив позиції як виробник парфумерії і знову зосе­редився на виробництві ефірних олій.

Харківські аромати

Історія харківської парфу­мерно-косметичної фабрики розпочалася в далекому 1923 р. Саме тоді Комітет із праці при Всеукраїнській раді профспілок для подо­лання загального безробіття ухвалив постанову про ство­рення миловарного заводу у Харкові, який отримав назву «Трудовий хімік». Завод почав потихеньку розвиватися, і вже до початку 30-х рр. з'яви­лися перші партії косметики і парфумерії. Під час окупації Харкова на той час фабрика вже була майже повністю зни­щена, тому після звільнення міста в 1943 р. почалися роботи з її відновлення. Також була організована власна парфумерна лабораторія, а до роботи залучені кращі фахівці, які отримали мож­ливість випускати аромати за власними оригінальними рецептурами. У 1988 р. Харківська парфумерно-кос­метична фабрика отримала нове ім'я «Ефект», а в 1992 р. була перетворена на акціо­нерне товариство (АТ «Ефект»). За роки роботи у Харкові було створено багато популярних ароматів, зокрема парфуми «Оксана», «Адам і Єва», оде­колони «Мрія» і «Містер Ікс», «Моцарт». Цікаво, що саме на фабриці «Ефект» створили один із перших ароматів для дітей – одеколон «Антошка».

Миколаївська парфумерія

Міжнародну славу мико­лаївській фабриці принесли її подарункові парфумерні набори, виробництво яких було однією з тенденцій радянської парфумерії. Стан­дартний набір складався з двох флаконів – парфумів та одеколону, об’єднаних однією парфумерною ідеєю в принадному футлярі. Такі набори користувалися тоді величезною популярністю, це був корисний досвід, адже вони навчали культурі спожи­вання: вдень користуватись одеколоном для свіжості, а парфумами – ввечері, для шлейфу. Такі набори часто дарували іноземним делегаціям, послам, і біль­шість з них виходили ліміто­ваною партією – наприклад, набір «Рідна Україна».

«Червоні вітрила» почали свою історію з 1927 р. Тоді в приміщенні колишньої миколаївської аптеки Ландау відкрилася скляно-парфу­мерна фабрика «Айстра». Через три роки підприєм­ство вже могло похвалитися виробництвом понад вісімде­сяти одиниць парфумерних ароматів. З 1950 р. слава миколаївської ароматної продукції почала розноситися по всьому Союзу. Згодом на фабриці працювало більше тисячі співробітників, а асортимент продукції постійно розширювався, зокрема і за рахунок косме­тичної продукції, попит на яку постійно зростав: креми «Ніж­ний» і «Місячний», лосьйон «Огірковий», а також засоби для гоління та шампуні.

У той час з миколаївсь­ких парфумерів вже брали приклад московські й ризькі колеги, переймаючи у них досвід і технології. І саме тоді з’явилася назва підприємства, що стала справжнім брен­дом, – «Червоні вітрила».

За радянських часів виробництво здійснювалося за певним ГОСТом, тобто створювалася одна типова композиція, яку потім могли повторити за стандартною рецептурою на всіх фабриках країни. Незабаром вироб­ництво стало орієнтованим переважно на групу «екстра», тобто елітну за якістю і дорогу за ціною парфумерну групу. Одним із найзаповітніших для модної радянської панянки флакончиків були парфуми «Ассоль», їхня вартість становила близько дев’яти карбованців, тоді як звичайні парфуми коштували 1,50– 3,00. Особливістю парфумер­ного почерку миколаївських парфумерів було викори­стання акордів із нот квітів з тонами терпкуватої зелені. На той час це було вельми актуальною тенденцією у світовій парфумерії. Дуже популярними і навіть культо­вими стали парфуми «Шахра­зада» – п’янкий східний аромат на основі сандалу, який можна було придбати за невисоку ціну. Як і на інших парфумерних виробництвах, усе змінилося із розвалом Радянського Союзу.

У 1996 році головним пар­фумером «Червоних вітрил» стала Любов Пещера – інже­нер-технолог, яка почала працювати на фабриці у далекому 1983 році. Пар­фумерному мистецтву Любов навчалася у знаного про­фесіонала Вікторії Рудявської, яку згадує з великим теплом і повагою. У той період, попри кризу, були створені одеколон «Метеорит», туалетна вода «Бумеранг», парфуми та туа­летна вода «Мрії». Сьогодні на деяких потужностях колиш­ньої знаменитої фабрики працює косметичне підприєм­ство «Амальгама Люкс».

Українська парфумерна ніша сьогодення

Зараз в Україні функціонує близько десятка невеликих підприємств. Одним із голов­них напрямів роботи таких фабрик є закупівля європей­ських парфумерних концен­тратів – варіацій на популярні брендові аромати і їх викори­стання у подальшому вироб­ництві. Продовжує працювати Золотоніська парфумерно-кос­метична фабрика, на якій виробляється класичний одеколон «Потрійний», а також парфуми «Острови кохання» і «Дика пристрасть».

Останніми роками бурх­ливого розвитку набула українська авторська, нішева парфумерія, що створюється невеличкими партіями в умовах лабораторного виробництва. У 2013 р. презентовано перший український нішевий парфу­мерний бренд BZ Parfums Bohdan Zubchenko, історія якого розпочалася ще на початку 1990 рр.

У 2010-х в Україні плідно працювали буквально кілька парфумерів, які з відвагою і пристрастю, стикаючись із нерозумінням і вельми складними умовами вироб­ництва, дефіцитом сировини, розвивали власний парфу­мерний почерк, створювали цікаві колаборації із худож­никами, але не були відомі широкому загалу. Презентація суто українського авторського бренда у вигляді повноцін­ної парфумерної стильно упакованої серії відбулась не деінде, а в салоні високої парфумерії поруч із продук­цією відомих європейських виробників, і викликала чималий інтерес серед про­фесіоналів і публіки. Ця подія продемонструвала, що якісна українська парфумерія існує, вона конкурентна і має пер­спективи розвитку.

Особливістю парфумерії періоду Незалежності України стала поступова відмова від іншомовних назв, повернення до куль­турних витоків і надбань наших парфумерних фабрик, пошук справжніх українсь­ких архетипів, які можуть бути втілені у композиціях: «Порічка», «Степ», «Лелека», «Мавка», «Бурштинове нами­сто», «Дехтярі». Треба згадати кількох авторів, які про­фесійно створюють вельми цікаві, красиві композиції: Євген Лазарчук, Олександр Перевертайло, Анна Шев­чук, Олександр Чернієнко. А також сказати про нові імена, на які покладаються надії, – Наталія Дишлюк та Ксандра Осініна. Варто відзначити і появу українсь­ких fashion- і парфумерних брендів, які замовляють композиції у європейських та українських парфумерів, зокрема T. Belz, Lesia Semi, Shur Shur, Le Pelerin, Svet Parfums.

Від часу першої презентації українського парфумерного бренду і до сьогодні творчість вітчизняних авторів у Києві пропагує салон високої парфумерії Le Flacon. Саме тут відбуваються ольфакторні зустрічі, лекції і майстер-класи парфумерів, презентації новинок – це справжній пар­фуманський клуб із затишною атмосферою.

Останній рік виявився вельми непростим для світо­вої парфумерії. Фінансова криза, пандемія COVID-19, карантин аж ніяк не спону­кають виробництво і попит такого витонченого про­дукту, як парфуми. Але та краса, що таїться у флаконі, ті приємні спогади, емоції, вишукані образи і насолода – цілющий еліксир, що здатен у будь-якій ситуації наповнити життя красою і відчуттям щастя. Отож, робота три­ває – українська парфумерія розвивається, у неї все більше поціновувачів, створюються нові колаборації, аромати. Далі буде!

Читайте також: Ароматы на стикерах, броши и подвески-флаконы: Как (и зачем) современные парфюмеры меняют форматы