Кожен рік музичні та відеоплатформи підбивають підсумки, показують, хто був найпопулярнішим та які пісні заслуховували до дір у різних куточках світу. Попередні роки в топі України був, на жаль, переважно російський контент. І це стосується не лише музики чи відео.
В колонці для L'Officiel інфлюенсер та продюсер гурту TVORCHI Петро Заставний розповідає, що відбувалося на українському культурному ринку минулі роки, як до цього приклав руку сусід-агресор та що нас чекає в найближчому майбутньому.
Особливості стрімінгів та модерації українського контенту
Стрімінгові сервіси та інші компанії раніше розглядали наш ринок з російським як більш-менш однаковий. Тому представництва, звідки приймались рішення відносно українського контенту, знаходились в росії, адже відкривати їх у кожній країні невигідно. Для порівняння, ринок Spotify у Польщі — 3 мільйони користувачів, в Україні був 100 тисяч.
Усі плейлисти та добірки музики в стрімінгах повністю курирувалися людьми з офісу в москві. Звичайно, вони не знали наш ринок зсередини, нові молоді артисти їм були нецікаві та розбиратись в них вони не хотіли. Усім відомі «Океан Ельзи», Монатік чи Тіна Кароль потрапляли в українські рекомендації, але не більше. У них вистрілював власний ринок, і зрозуміло, що вони займалися своїми артистами.
Щоб український виконавець опинився в якомусь плейлисті на кшталт «Нові релізи», потрібно було зв’язуватися з менеджерами з москви та налагоджувати з ними комунікацію.
З початку війни свої офіси в росії стрімінги, як і безліч компаній, позакривали. Але представництва в Україні в майбутньому навряд будуть, просто тепер нас приєднають до іншого сусіда — Польщі.
Піратські сайти та музика через торенти
Через те, що в нас популярне піратство і ринок доволі маленький, власних стрімінгових платформ у нас немає. Не хочеться наводити такий приклад, але в росії були «ВКонтакті», «Яндекс. Музика» та інші. Мало того, до 2014 року та заборони цих сервісів в Україні вони теж були в нас популярні.
Власні платформи — це дешевше, ніж міжнародні. Якщо у споживача немає $ 5 на підписку, у нього є вигідніша альтернатива. Або ж він обирає в рази простіший шлях — піратство. Власні стрімінги помалу перетягували людей з піратських платформ та створювали ринок, який звикав платити за музику. В той час зараз популярні телеграм-канали, де люди безкоштовно та незаконно слухають музику.
Важливо, щоб держава проводила просвітницьку діяльність з людьми та виховувала культуру споживання. Ми взагалі не ведемо ніякої боротьби з піратством, люди масово дивляться все через піратські сайти та слухають музику через торенти.
Запити на рекламу та концерти в росії
Концерти в росії — чутлива тема для багатьох українських артистів. Після повномасштабного вторгнення багато хто зрозумів свої помилки та перепросив, дехто перейшов на іншу сторону, а дехто вирішив всидіти на двох стільцях. Хай би там що, тепер концерти в країні-агресорі точно табу або вирок самому собі.
Ми з командою TVORCHI ніколи не їздили в росію, хоча пропозиції були. Звичайно, відмовлялися від виступів. Але цікаво, що росія за прослуховуваннями TVORCHI була на другому місці після України, хоча ми ніколи нічого не ставили там на просування. Це якраз редактори стрімінгів просували нашу музику.
У нас був запит на фестиваль з гонораром втричі більше стандартного. Але ми розуміли, що це історія не про цінності та музику. Українських артистів запрошували, щоб показати, як вони без проблем їздять в росію і що між країнами начебто все добре.
Інфлюенсерство
Соцмережі — ще одне місце, де не обійшлося без впливу росії в минулому і навіть теперішньому. Я все життя вів свій інстаграм українською і розумів, що свідомо відрізаю велику частину аудиторії Білорусі, росії, Казахстану — всіх, хто розуміє російську та спілкується нею. Для багатьох це, навпаки, був свідомий вибір — перейти на російську, щоб отримати якомога більшу аудиторію. Оскільки багато блогерів раніше робили «гівевеї» (розіграші за підписку), в яких часто потраплялись і російські блогери, їм було важливо захопити й ту аудиторію.
Запити на співпрацю з російськими компаніями на моїй сторінці приходили, але в мене була чітка позиція, тому навіть не розглядав такі варіанти.
Що нас чекає в культурному майбутньому
Піратство, непрозорі виплати роялті артистам, незрозумілі виплати від радіостанцій, на яких звучить артист. Поки в цих сферах не будуть хоча б робити перші кроки до покращення, поштовхів для розвитку артистів не буде.
Наразі виховування культури оплати музики, фільмів, серіалів, електронних книг і не тільки що називається не на часі. Тим паче через війну в людей стане менше грошей, не всі захочуть платити за легальну музику, на жаль. А підвищення цін теж не стимулює до цього.
Найбільше потенціалу для розвитку українського та українськомовного контенту має YouTube. Коли якесь відео набирає популярність, сам відеохостинг органічно виводить його в тренди. На початку війни саме завдяки цьому більшість російськомовного контенту випала звідти, але доволі швидко все повернулося на круги своя.
Щоб український контент був конкурентоспроможним та набирав аудиторію, варто, щоб хоча б декілька місяців російський не потрапляв у наші тренди. Як тільки ми трішки підсилимо переглядами та підписками наш контент, тоді зможемо позмагатися. Зараз алгоритми знову сприймають наш ринок з російським як подібні.
Але потурати якомусь контенту тільки через те, що він українськомовний, теж не варто. Лише мова не гарантує якість експерта чи інформації, яку він несе в маси. Усе завжди варто фільтрувати, особливо під час війни. Але якщо думаєте, що подивитися ввечері чи яку пісню послухати, вибір повинен бути очевидним — віддавайте перевагу українському.
Читайте також: Знайомимось зі співачкою KOLA, авторкою вірусного синглу "Чи разом?"