Культовість фільмів визначається часом, упродовж якого кожен витвір кіномистецтва проходить перевірку актуальністю проблематики, унікальністю режисерського стилю тощо. На відміну від, до прикладу, голлівудських анімаційних фільмів, мультфільми східної культури – японської, китайської – сприймаються дещо важче через разючі відмінності менталітету та світогляду.
Поєднати традиційну японську культуру, нагальну для світу проблематику та унікальний режисерський стиль, що дозволило його анімаційним фільмам бути культовими та всесвітньо визнаними, вдалося японському режисеру Хаяо Міядзакі. У річницю народження легенди світового кінематографа аналізуємо виняткову режисуру майстра, згадуємо найвідоміші аніме і проблеми, порушені у відповідних кінотворах.
Центральними героями сюжетних ліній Міядзакі є діти. Світи режисера буквально збудовані навколо них, а дорослі найчастіше зображені інфантильними й поза загальним контекстом. Дана проблематика є провідною в аніме «Віднесені привидами». Піддавшись жадібності, батьки Тіхіро перетворюються на свиней, ставши бранцями злої чаклунки. Саме дівчинка мусить зробити все можливе, щоб врятувати себе й рідних.
Усі анімаційні кінокартини переповнені тематикою взаємин між природою, її духами та людьми. «Мій сусід Тоторо» – це розповідь про пригоди двох сестер, наповнена колоритним японським фольклором. Тоторо, за місцевою міфологією, є духом Камі, тобто духом природи, що мешкає в об’єктах природного світу. Для Хаяо Міядзакі ця тема дуже близька, адже перетинається з віруванням його пращурів.
«У часи моїх бабусі й дідуся вважалося, що Камі існують повсюди: в деревах, річках, комахах, криницях. Моє покоління не вірить в це, але мені подобається ідея, що ми повинні цінувати природний світ, тому що в ньому живуть духи. У всьому є життя», – ствердно каже Хаяо Міядзакі.
Переважно центральними персонажами робіт режисера є жінки, молоді дівчата. Міядзакі стверджує: «Кожна жінка здатна бути героєм тією ж мірою, що й чоловік». Режисер показує нам сильних героїнь, а не принцес, які чекають на порятунок відважного принца. Недарма в аніме «Мандрівний замок» саме головна героїня рятує Хаула.
«Принцеса Мононоке» – мультфільм, який став початком всесвітньої популярності Хаяо Міядзакі. За сюжетом, що порушує питання фемінізму, взаємин людини й природи, співвідношення добра і зла, син вождя стародавнього народу і дочка богині-вовчиці – принцеса Сан – опиняються в центрі жорстокого протистояння між Залізним містом і Лісом.
Міядзакі народився 1941 року, незадовго до Другої світової війни. Війна та її наслідки залишили довічний слід на свідомості режисера, тому у своїх мультфільмах він поширює думку про те, що будь-які конфлікти можуть бути вирішені мирним шляхом.
За сюжетом аніме «Мандрівний замок» молода дівчина Софі працює в капелюшному магазині та веде звичайне життя. Усе несподівано змінюється, коли недалеко від її міста з'являється дивовижний ходячий замок мага Хаула. Зрештою Хаул і Софі закохуються, однак заздрісна Відьма Пустирищ з ревнощів перетворює героїню на стару. Сповнена відчаю, Софі в образі літньої жінки залишає рідну домівку, вирушає мандрувати й зрештою потрапляє в дивний замок Хаула.
Візуальна складова – перше, на що звертаєш увагу під час перегляду анімаційних фільмів Міядзакі. У створенні кінокартин використовуються способи традиційної анімації – майже кожен кадр малюється від руки. Малюнки виконані плакатною фарбою, що створює типовий ефект акварелі. Творці лише поступово долучаються до нових технологій, а комп'ютерна графіка використовується по мінімуму: кожен пейзаж і сцена від руки промальовані з неймовірною увагою до деталей.