1 листопада на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» відбулася прем’єра біографічного фільму «Малевич». Фільм розповідає про визначного художника-авангардиста, ім’я котрого відоме у всьому світі, зачинателя супрематизму й творця революційного «Чорного квадрата», що «може намалювати кожен». Уродженець Києва, вплив народного мистецтва на його творчість і зображення Голодомору — про те, з яких «квадратів» складається життєпис Казимира Малевича, розповідає L’Officiel Online.
Автопортрет Казимира Малевича, 1910-1911 рік
Митець, що звільнював картини від предметності, народився в Києві наприкінці 1870-х років. Його польський батько був шляхетного роду, а матір, згідно з низкою досліджень, мала українське походження. Художник провів свою юність в українських селах: через батьківську роботу на цукрових заводах багатодітна сім’я часто переїжджала. Саме там на нього здійснює вплив народне мистецтво України — вишивка й розписи.
До захоплення сина мистецтвом батько ставився не надто добре, а мати навпаки підтримала, купивши йому перші фарби. В юності Казимир Малевич не був знайомий із російською мовою. Знав польську та українську. У більш зрілому віці вдавався до змішування кількох мов, як підтверджують його листи й, приміром, колаж «Композиція з Моною Лізою», де є слова «частичное затменіе».
«Композиція з Моною Лізою» Казимира Малевича, 1914 рік
У Києві Казимир Малевич починає відвідувати майстерню українського художника Миколи Пимоненка. «Велике враження на мене справили його картини. Показував він мені картину “Гопак”», — згадував про свого вчителя митець. «Я був у захваті від усього побаченого в його майстерні. Сила мольбертів, що на них стояли картини, де зображувалось життя України…». У цей період він так пише про свого друга Лева Квачевського: «Цілу дорогу сперечалися. Припиняли суперечку тільки тоді, коли полуднювали. Згадували Україну. Він та я були українці».
Вже з повноліттям Казимир Малевич разом із сім’єю їде в Курськ, де працює на Курсько-Московській залізниці. В середині 1910-х художник намагається вступити до Московського училища живопису, скульптури й зодчества, проте йому не вдається. Його ж творчий шлях на цьому не зупиняється: він відвідує майстерню Федора Рерберга. Тоді ж роботи митця набувають характерного авангардного напряму. Казимир Малевич також стає частиною майстерні у Вербівці, де поряд з Олександрою Екстер поєднує тогочасний авангард із народними мотивами.
«Білий квадрат» Казимира Малевича, 1918 рік
Все, як і саме мистецтво, змінює 1915 рік. Тоді в Петрограді проходить остання футуристична виставка картин під назвою «0,10», де Казимир Малевич презентує «Чорний квадрат». Це легендарна робота, яка не зображає нічого з реальності, є історією про форму та колір. Художник напише: «У 1913 році, відчайдушно намагаючись звільнити мистецтво від мертвого вантажу реального світу, я знайшов притулок у формі квадрата».
Звідси починається й історія супрематизму — абстрактного мистецтва, заснованого на безпредметності та геометризмі. З цим напрямом його представники шукали «нульовий градус» — точку, в якій мистецтво ще залишається мистецтвом, а поза нею вже ні. «Революція кубізму та футуризму заснувала своє мистецтво на уламках речі, створюючи новий порядок їхньої композиції», — йшлося в маніфесті супрематизму, опублікованому у 1918 році. «Ми ж пішли далі й відкинули все, вигнали будь-яке зіткнення з річчю та метушнею життя».
«Чорний квадрат» Казимира Малевича, 1915 рік
Постання супрематизму збігається в часі з поваленням монархії й приходом до влади більшовиків. Протягом наступних років Казимир Малевич очолюватиме художні інституції — у білоруському Вітебську й Москві. У той час митці в СРСР мають не надто багато перспектив, політична ситуація загострюється, а сам митець бажає переїхати за кордон. Йому вдається вирушити з виставками до Берліну й Варшави, проте ненадовго. Художника викликають до СРСР, деякі свої праці він залишає за кордоном із запискою: «У разі моєї смерті або безвихідного ув’язнення…».
«Супрематична композиція» Казимира Малевича
Після приїзду Казимира Малевича одразу заарештовують. Кілька років він викладатиме в Київському художньому інституті. Його чекатиме ще один арешт у 1930 році за звинуваченням у шпигунстві, під час якого художника піддавали тортурам. Це негативно вплинуло на здоров’я митця, в якого розвиватиметься рак. У цей період Казимир Малевич є одним із небагатьох, хто наважується зобразити Голодомор із безликими постатями, кровавим мечем, серпом та мотолотом.
З часу останнього арешту проходить п’ять років, коли художник йде з життя. У своєму заповіті він описав, як хотів би, щоб відбулося його поховання. Він побажав, аби на могилі біля великого дуба розмістили «вертикальний архітектон з телескопом, щоб кожен бажаючий міг Юпітер дивитись».
У 2023 році Нью-йоркський Музей мистецтва Метрополітен і Міський музей Амстердама змінили класифікацію Казимира Малевича на українського митця. Торік його робота «Супрематична композиція» пішла з молотка за майже 86 мільйонів доларів на аукціоні Christie’s.
«…мене все міцніш тягнуло до Києва», — писав одного разу Казимир Малевич. «Неповторним залишався у моїй пам’яті Київ. Будинки, вимурувані з кольорової цегли, гориста місцевість, Дніпро, далекі обрії, пароплави. Усе його життя впливало на мене дедалі більше».
Читайте також: Код незламності: що треба знати про Аллу Горську — українську мисткиню, яку знищив КДБ