Великий документальний фільм про культовий гурт незалежної України наразі у всеукраїнському прокаті. Біографічна стрічка розповідає історію «Океану Ельзи», поєднуючи унікальні архіви, невідомі факти та щирі спогади тих, хто творив і розвивав колектив.
Як та коли виникла ідея створити фільм про Океан Ельзи?
Артем Григорян: Вперше Максим Сердюк, продюсер KNIFE! Films, обговорював ідею створення стрічки про «Океан Ельзи» з менеджментом гурту ще у 2021 році після виходу серіалу «СПАЛАХ», моєї дебютної роботи зі студією в ролі режисера. До розмови повернулися навесні 2024 року — коли гурт готувався до свого 30-річчя, а команда KNIFE! Films працювала над фільмом «Яремчук: Незрівнянний світ краси» та документальним циклом «ЕПІЗОДИ».
Максим Сердюк: Вдруге ми повернулися до цієї розмови навесні 2024 року, коли гурт готувався до свого 30-річчя, а ми готувались до виходу “Яремчук: Незрівнянний світ краси” та активно випускали цикл документальних фільмів “ЕПІЗОДИ”. З того моменту почали активно шукати фінансування і я знав про плани SWEET.TV щодо оригінального контенту, тому звернувся з пропозицією проінвестувати оригінальний документальний фільм.
Що для себе ви відкрили під час роботи над цим проєктом?
Максим Сердюк: Скоріше не відкрив щось нове, а ще раз переконався: найцінніший ресурс, у який варто інвестувати, — це команда. Особливо, коли йдеться про створення великого творчого продукту. Над цим фільмом працювало майже сто людей, і саме він допоміг нам зрозуміти, де потрібно підсилитись, а кого з команди — берегти, щоб із натхненням і задоволенням рухатись далі до наступних проєктів. Я дуже вдячний команді, яка навіть у кризових умовах змогла виконати свою роботу на всі 100%.
Скільки часу зайняла підготовка та зйомки фільму?
Максим Сердюк: Від моменту, як зʼявилася ідея, до виходу фільму у всеукраїнський прокат минуло 1,5 року. На початку роботи над фільмом ми провели багато часу у спілкуванні з командою Океану Ельзи та безпосередньо зі Святославом Вакарчуком. Ми свідомо не поспішали розпочинати зйомки — хотілося краще познайомитися, обмінятися думками, зрозуміти їхній світ і дізнатися якомога більше історій та внутрішніх моментів.
Підготовка до зйомок і розробка структури сценарію тривала кілька місяців. Потім ми записали інтерв’ю з усіма героями фільму — кожне тривало близько чотирьох годин. Розмова зі Святославом — понад десять годин.
А далі на нас чекали пів року монтажу, роботи сценарієм та архівами. За час роботи над фільмом ми опрацювали величезну кількість архівних матеріалів, над цим працював з десяток людей, щоб скласти цілісну історію «Океану Ельзи». Зібрали кілька терабайтів архівних матеріалів — це фото та відео від людей, пов’язаних з гуртом, старі VHS і Betacam-касети, плівки, які роками зберігалися в архівах.
Артем Григорян: Найбільший виклик — вмістити 30 років історії колективу у 2 години екранного часу. Найскладнішим етапом став монтаж, а не зйомки, оскільки команда переглянула архіви за усі роки гурту і кожного учасника і дотичної людини окремо. А те, що залишилося поза кадром, — це величезний обсяг матеріалу, який фізично неможливо було вмістити у фільм. Перший монтаж тривав майже п’ять годин, і лише після десятків переглядів ми скоротили його до двох.
Яка відвертість артистів вас найбільше здивувала?
Артем Григорян: Мабуть, Юрія Хусточки. Він розповідав кілька таких кумедних історій, що сценарист побоявся включати їх навіть до чорнового монтажу.
Чим є цей фільм для вас?
Максим Сердюк: Цей фільм про нас усіх — про наші емоції, мрії та виклики. І це через призму історії головного гурту незалежної України.
Як вам результати роботи? Чи відчули гордість за свою команду чи натхнення на наступні проєкти?
Артем Григорян: Відчули те, що треба працювати з перевіреними людьми і що у нас дуже маленький ринок талантів та професіоналів, щодо натхнення на наступні проєкти, то звісно, воно і раніше було.
Максим Сердюк: Тут наші відповіді сходяться. Додам, що я ще краще зрозумів, як працювати з промокампаніями фільмів та їхньою дистрибуцією. Дякую нашим партнерами за довіру в реалізації будь-який ідей, які приходили в голову (це і прем’єра в Театрі Франка, і ремейк кліпу Там де нас нема, і кавові дріпи з Ідеалістом і купу колаборацій з інфлюенсерами).
Що для вас документалістика?
Одноголосно: Проміжок кар’єрного шляху до ігрового кіно.
Вже відомо, що ви працюватимете над фільмом про Кузьму. Розкажіть про це.
Максим Сердюк: Ідея виникла коли ми робили наш фільм “Не перемикайтесь!” з циклу “ЕПІЗОДИ”. Це фільм був про телебачення нульових і звісно що достатньо екранного часу було приділено програмам з Андрієм Кузьменко. І тоді ми зрозуміли, що дуже хотіли б зробити біографічний фільм про нього. Ми якраз отримували дозвіл на права на музику і тоді познайомилися з представниками родини, а потім і безпосередньо зі Світланою Бабійчук.
Артем Григорян: Я трохи втомився від «говорящих голів» у кадрі і завжди хотів зробити щось у дусі фільмів Азіфа Кападіа, адже я дуже люблю роботи з архівами, більше ніж знімальний майданчик, і саме архівні матеріали несуть в собі аутентичність подій. Тому це такий свого роду творчий виклик, з яким цікаво мати справу.