На 22 мовах вийшла книга «Гімн життю» — мемуари французької активістки Жизель Пеліко, чия справа про сексуальне насильство стала однією з найгучніших у Франції.
У мемуарах Жизель Пеліко детально описує своє дитинство, перше кохання, материнство та професійну кар’єру. Книжка позиціонується як свідчення про відновлення, гідність і право жити без сорому. Зараз Жизель знайшла нове кохання. Її партнер пройшов через власні труднощі та підтримує її у процесі зцілення, створюючи відчуття безпеки та довіри.
Жизель Пеліко стала однією з найвідоміших постатей у боротьбі за права жінок у Франції. У 2024 році її назвали найпомітнішою особою року у Франції та відзначили журналом Time. У 2025 році видання The Independent визнало її найвпливовішою жінкою року. Вона також нагороджена орденом Почесного легіону — найвищою цивільною відзнакою Франції.
Історія почалась з того, як Жизель Пеліко була викликана до поліції, де дізналася, що її чоловіка, Домініка Пеліко, затримали за приховану зйомку жінок у супермаркеті. Під час обшуку правоохоронці виявили докази того, що протягом майже десяти років він підсипав Жизель наркотики, ґвалтував і запрошував до їхнього дому інших чоловіків для насильства.
Через чотири роки після розкриття справи Домініка та ще 50 осіб постали перед судом. Жизель відмовилася від права на анонімність, заявивши: «Сором має змінити бік». Її слова стали символом солідарності з жертвами насильства та спричинили дискусію про зміну юридичного визначення зґвалтування у Франції.
Судовий розгляд тривав кілька років. Виявилося, що жоден із підсудних не визнавав скоєне зґвалтуванням, посилаючись на «згоду» Жизель, яка фактично була примусом з боку чоловіка. Деякі обвинувачені намагалися оскаржити вироки, але після апеляцій строки покарання були збільшені. Домініка Пеліко засудили до 20 років ув’язнення.
Суд також торкався інших кримінальних справ проти нього, включно з подіями 1990-х років, пов’язаними зі зґвалтуваннями та вбивством.