Із 5 березня в український прокат виходить стрічка «Кутюр» Аліс Винокур з Анджеліною Джолі та Луї Гаррелем у головних ролях.
За сюжетом, під час Паризького тижня моди переплітаються долі трьох жінок — режисерки, моделі та візажистки, кожна з яких проживає власний переломний момент. Американська режисерка Максін опиняється перед особистими викликами і несподівано відновлює зв’язок із давнім творчим партнером, роль якого виконує Гаррель. Так між їхніми героями виникає делікатна історія близькості.
З нагоди кінопрем'єри згадуємо найкращі ролі харизматичного француза Луї Гарреля.
«Мрійники» (2003)
Історія розгортається у Парижі 1968 року на тлі студентських протестів і революційної енергії. Американський студент Метью знайомиться з парою близнюків — Тео та Ізабель, і втягується у їхній інтимний, експериментальний і насичений кіно- та політичними алюзіями світ.
У цій уже культовій картині італійського режисера Бернардо Бертолуччі Гаррель зіграв Тео — брата Ізабель, одного з двох французьких близнюків. Ця роль була першою великою міжнародною роботою для нього і зробила його помітним актором за межами Франції.
Режисер Бертолуччі вибрав його ще під час першого кастингу в Парижі саме завдяки його унікальному образу сінефіла, інтелектуала та бунтаря.
«Постійні коханці» (2005)
Стрічка від батька Луї — Філіппа Гарреля. Кінокритики часто порівнюють цей фільм із «Мрійниками», адже обидва фільми про Париж 1968-го, але по-різному передають дух часу: один більш індивідуалістичний і емоційний, інший — реалістичний і медитативний.
За сюжетом, молодий паризький поет Франсуа (персонаж Луї Гарреля) намагається уникнути військової служби і бере участь у заворушеннях. Після того як революційний запал стих, він і його друзі відступають від політики і шукають сенс життя у побуті, поезії й романтичних стосунках.
Франсуа зустрічає Лілі — талановиту скульпторку, і між ними виникає стрімка і глибока любов, яка пробуджує його від революційних ілюзій до реальних побутових переживань. Постійні дискусії про мистецтво, революцію, поезію, нічні тютюнові та опіумні вечори в квартирі багатого друга — усе це створює атмосферу гедонізму і розгубленості покоління.
Це одна з найбільш значущих ранніх ролей Луї Гарреля, де він демонструє внутрішню чутливість, інтелект і складність внутрішнього світу свого персонажа, за яку актор отримав премію «Сезар» як найперспективніший актор.
«Мій король» (2015)
Головна героїня Тоні потрапляє до реабілітаційного центру після серйозної травми. Поки вона фізично відновлюється, її розум повертається до минулого — найважливіших стосунків її життя: до років, які вона провела з чоловіком на ім’я Джорджіо. Це не традиційна романтична історія з щасливим фіналом — картина показує складність і психологічний вплив токсичних зв’язків.
У фільмі Луї Гаррель грає роль Солала — брата головної героїні. Він розсудливий, доброзичливий та емоційно стабільний персонаж, який часто виступає голосом розуму у контексті стосунків Тоні з Джорджіо. Його персонаж намагається підтверджувати очевидні проблеми в парі, попереджає сестру про ризики і підтримує її, коли ситуація стає важкою.
Критики зазначають, що саме Гаррель вносить емоційну глибину та людяність у цю історію — його герой не лише посміхається чи жартує, а й показує справжню сімейну турботу.
Гаррель отримав за цю роль номінацію на премію «Сезар» як найкращий актор другого плану.
«Молодий Годар» (2017)
Французький біографічний драмеді-фільм, написаний і зрежисований Мішелем Азанавічусом, базується на мемуарах Анни Вяземскі, дружини та музи легендарного режисера Жан-Люка Годара у другій половині 1960-х років.
Луї Гаррель виконав роль Годара — одного з найвпливовіших режисерів французької «нової хвилі». Дія відбувається (знову) в 1967–1968 роках у Парижі — в період, коли Годар працює над фільмом «Китаянка» і переживає один із найбурхливіших періодів свого життя.
Стрічка показує стосунки Годара й Анни Вяземскі, юної акторки, яка стає його дружиною, їхній шлюб, конфлікти, творчі й особисті суперечності на тлі політичного та культурного процесів у Франції.
Фільм не лише розповідає про стосунки, а й висвітлює кризовий момент у творчості режисера — перехід від «нової хвилі» до політично зарядженого кінематографа, а також протестні рухи 1968-го.
За роль Годара Гаррель був відзначений одразу кількома престижними номінаціями: його висунули на премію «Сезар» у категорії «Найкращий актор», а також на премію «Люм’єр» як найкращого актора — нагороду, яку часто називають французьким аналогом «Золотого глобуса».
«Чесний чоловік» (2018)
Французька романтична комедія 2018 року, знята Луї Гаррелем, який також зіграв у фільмі головну роль. Після мелодрами «Друзі» (2015) це друга повнометражна режисерська робота Гарреля, де він поєднав режисуру, сценарій і акторство. У стрічці також знялися Летиція Каста та Лілі-Роуз Депп.
Світова прем’єра картини відбулася у межах кінофестивалю в Торонто, де стрічку представили у програмі «Спеціальні презентації». На кінофестивалі в Сан-Себастьяні фільм отримав Приз журі за найкращий сценарій.
За сюжетом, Абель (персонаж Гарреля) — молодий парижанин, чиє життя кардинально змінюється: колись його кохана Маріанна пішла від нього до найкращого друга Поля та народила від нього дитину. Через кілька років Поль помирає, і Маріанна повертається до Абеля, сподіваючись відновити стосунки. Однак тепер на шляху щастя стоїть Єва, молодша сестра Поля, яка давно таємно закохана в Абеля. Так виникає заплутаний любовний трикутник, в якому кожен герой бореться за власне кохання і щастя.
Ця легка романтична комедія з іронічними поворотами вирізняється серед інших робіт Гарреля своєю інтимністю та камерністю.