Кристофер Кейн — з тих дизайнерів, на чиєму прикладі новачки можуть навчатися грамотно вибудовувати власний алфавіт, розробляти впізнавані й привабливі ключові елементи дизайну й педантично, з сезону в сезон, інтенсивно розвивати обрану естетику. Кейн вирішив зробити своїм знаковим прийомом деконструкцію, навмисне спотворення та викривлення форм, асиметрію; його роботи нерідко схожі на роботи доктора Франкенштейна тим, з якої кількості розрізнених клаптів та елементів вони складаються. Тим не менш, Кейну вдалося виявити якусь складову, що перетворює і об’єднує всі ці елементи воєдино. Його дизайн чимось нагадує хімію, а результат — складну, але красиву формулу.
У цій колекції Кейну вдалося досягти ефекту мозаїки завдяки чергуванню матеріалів і фактур; образи, що зовні виглядають абсолютно цільними, насправді складалися з матеріалів, що зазвичай ми не звикли бачити разом. Приміром, сукні з щільної і жорсткої органзи, вишиті по подолу і декоровані аплікаціями, шкіряні куртки, шиті білими нитками, що в даному випадку – позитивна характеристика, кишені й пояси з вінілу, утилітарність яких демонструють сонцезахисні окуляри, що мирно в цих кишенях покояться. Але найскладніші луки Кристофер Кейн, як заведено, приберіг для фіналу: ними виявилися топи і сукні, головним декоративним елементом яких стали блоки з перфорованою вишивкою. Щоб створити такий, майстру спочатку необхідно вишити на тканині візерунок, а потім, за допомогою перфоратора, видалити все непотрібне. Передостанній вихід, плаття, створене повністю з оброблених таким чином клаптів, складається елементів з п’ятдесяти – Кейн, безумовно, не шукає легких шляхів. А основним ідейним елементом стали пластикові стяжки, використані дизайнером в якості браслетів і прикрас на шию. Головна функція стяжок — скріплювати те, що оригінально не повинно триматися разом; хочеться думати, що саме з їх допомогою Кейн і оформив власний естетичний маніфест.
