31 грудня виповнюється 125 років з дня народження Михайля Семенка — поета і футуриста. З цієї нагоди видавництво «Темпора» ініціювало відеопроект і флешмоб «Я читаю Семенка». Мета проекту — популяризувати творчість Семенка і відзначити його ювілей. Черговим учасником проекту став народний артист України Станіслав Боклан, який прочитав вірш «Кохання».
Вірш «Кохання» Михайль Семенко написав у березні 1921 року в Ризі, де він перебував із радянською дипломатичною місією. У його віршах фігурує багато жінок — загадкових Ванд, екзотичних Ізелін і навіть свята Тереза, перса якої насмілився цілувати зухвалий футурист. У житті Михайль Семенко любив лише двох — Лідію Горенко і Наталю Ужвій. Розрив із першою дружиною, з якою він познайомився ще у Владивостоку під час Першої світової війни і з якою вони виховували двох дітей, був дуже болісним. Роман із примою місцевого українського драматичного театру Наталею Ужвій закрутився в Одесі, де Семенко працював на кіностудії. За кілька років Ужвій із їхнім сином Михасем на руках позувала для образу Катерини на пам’ятнику Тарасові Шевченку в Харкові. Із Семенком вони розлучилися за рік до його арешту, але й далі підтримували стосунки.
КОХАННЯ
Женщино ти здивована
ти не відчула, що то з приязні
ти не знаєш що то було обмірковано
то було нарочито так одверто й ясно
женщино ти мені подобаєшся
лише три дні а я майже закоханий
а ти такою неприступною робишся
ти образилась і я для тебе непроханий
женщино я не можу заснути сам
позавчора були разом в опері
а вчора я пив вино з проститутками
і плигало моє серце в скаженім попурі
і скоро скінчиться лише тиждень нам бачиться
і завше я нещасливий і завше ви женщини
твій образ з образою в моїм серці значиться
і я теряюсь де подітись мені сьогодні ввечері.
13. III. 1921. Рига