«Мене завжди злило те, що у людини може бути лише одне призначення. Ніби вона обирає собі шлях після школи, і все: більше нічим займатись не може. Але, якщо є прислів’я про «талановитий у всьому», то чому не може бути такого ж про «професіонал у всьому»? Я хочу робити все, і хочу робити все на найвищому рівні», — говорить Настя Жеребецька, співзасновниця та арт-директор дизайн-бюро spiilka, яка нещодавно запустила власний паралельний художній проект Armchairity. «У людини може бути дуже багато граней, — впевнена Настя. – І що старшою я стаю, то більше їх з’являється у мене. Це як калейдоскоп: що більше ти крутиш його у долонях, то більше зображень можеш побачити».
Власне, Armchairity – одна з нових граней Жеребецької. Суть цього проекту полягає у тому, що дівчина знаходить і викуповує старі вінтажні крісла, повністю переробляє їх, залишаючи лише дерев’яний каркас, та дає їм нове життя. «Я – жахлива людина. Можу відпочивати, тільки коли працюю. Тому для мене моя робота і є ідеальним способом відволіктись та перемкнути думки. Мені був потрібен проект, у якому я могла б бути собою та реалізувати себе. Тож ці крісла – моя віддушина», — пояснює Настя.
Armchairity для Жеребецької став способом вирішити одразу декілька питань, що турбували її, та реалізувати багато бажань. Одне з них – стати дизайнером інтер’єрів і «хоча б двома кріслами долучитись до цієї культури». Ще Настю дуже хвилює проблема облисіння карпатських гір; вона каже, що, якщо зможе привернути увагу до того, що апсайклінг в інтер’єрі – це добре, її місію буде виконано. І, нарешті, 25% прибутку спрямовується у фонд Starenki – це соціальний проект, що допомагає одиноким літнім людям та дає їм можливість відчути тепло та турботу.
«Напевно, все почалось із проекту «Жили-були», – каже Настя – Я завжди хотіла бути архітектором та дизайнером інтер’єрів, але виявилось, що для цього необхідні талант та вміння. Свого часу я не вступила до КНУБА, бо переймалась, що цього всього у мене немає, і взагалі – піду-но я на філологію. Але потім я стала частиною цього успішного художнього проекту і зрозуміла: окрім бажання не потрібно взагалі нічого».
Перші два крісла – 60-х років, зі Східної Німеччини – Настя знайшла через OLX; вони чекали на свій час у когось в гаражі в селі неподалік від Кривого Рогу. Зараз одне з них вже продали, а інше задіяне у новому кліпі Hardkiss. «Люблю, коли проекти живуть своїм життям, — сміється Настя. – Ось моє крісло знімається у відео. Навіть я у ньому не знімаюсь!»
Перша партія вийшла недешевою: через високі ціни на транспортування, дорогих майстрів та тканини, що зазвичай використовують у ресторанах, цінник на одне крісло сягав $ 400. Втім, це хіба що трошки більше від найдорожчого крісла в IKEA; відповідно, якщо для людини важливі проблеми надспоживання, їй не шкода буде заплатити трошки більше. Третє на черзі крісло знаходиться вдома у Насті – зараз воно, за словами дівчини, поки у дещо дивному стані і більше схоже на лікарняне, але зовсім скоро теж стане красивим.
Для того, щоб повністю реанімувати старе крісло, Жеребецькій необхідно перевезти його у Київ, знайти підрядчика, що зможе зробити перетяжку та обшивку. «Ще мені обов’язково потрібен консультант, – такий собі «лікар» – який скаже, що і як треба робити. Тому що я сама, приміром, тільки на цьому проекті дізналась, що балясини є не тільки у ліжках, але і у кріслах. Хоча, якщо чесно, я і досі не розумію, де саме вони знаходяться».
Крісла з проекту Armchairity «говорять»: у процесі перероблення на їхніх спинках розміщують написи – наприклад, на перших двох можна побачити фрази I need nobody butt you та I will always have your back. «Я вигадую їх дуже просто, я ж твітер-майстер. Заточена говорити у 140 символах. Крісла за допомогою гри слів промовляють про те, що будуть служити опорою, та про те, що були створені спеціально для чиєїсь дупці», — каже Жеребецька.
На третьому екземплярі також можна буде побачити якусь просту, але ємну цитату, а далі Настя планує працювати вже над малюнками. «Я давно обіцяю Маші Маслій з Marsala зробити патерн для взуття, і було б дуже круто, якби вона погодилась, щоб цей візерунок став трохи ширшим проектом, і ми могли використовувати його і для крісел також». Ці малюнки Жеребецька планує присвячувати літературі: вона хоче зробити ботанічний принт, що був би виконаний у стилях, у яких працювали її улюблені українські поети. Приміром, якщо це Михайль Семенко, то патерн буде футуристичним, а якщо Микола Зеров – неокласичним.
«Вже зараз проблему надспоживання не можна розвернути назад, зменшити її оберти. Мені здається, це неможливо, — каже Настя. – Коротше кажучи, ми всі рухаємось до реалій фільму «Ідіократія» і сидітимемо у смітниках, поступово тупішаючи від кількості всього навколо. Але, якщо я зможу надихнути людей купувати не IKEA, а апсайкл-меблі, буде круто. І так – з усім».
