12 вересня, на честь святкування Дня українського кіно та 25-річчя Довженко-центру, в Києві відкриється Музей кіно.
Олександр Довженко з патефоном, 1934 рік
Прем’єрна виставка “ВУФКУ. Lost & Found” та паралельна програма розкриють історію міжнародного успіху Всеукраїнського фотокіноуправління — державної організації, яка у 1920-ті роки сформувала успішну українську кіноіндустрію. ВУФКУ об’єднало кіностудії Одеси, Ялти і Києва, розвинуло виробництво, дистрибуцію, рекламу та освіту в сфері кіно, спричинивши справжню “кіноманію”. Завдяки ВУФКУ українське кіно вийшло на міжнародний ринок — наші фільми показували в Німеччині, Франції, Нідерландах, Британії, США та Канаді. Уклавши угоди з ключовими гравцями індустрії, такими як Kodak, Pathé та Agfa, ВУФКУ стало одним із кіногігантів у тогочасній Європі та вже серед сучасників здобуло славу “українського Голлівуду”.
Плакат до фільму "Митя", 1927, художник Костянтин Болотов
Мультимедійна експозиція у відновлених приміщеннях Довженко-центру площею 1500 кв. м представить експонати з провідних українських музеїв та небачені скарби з колекції Довженко-центру. Рідкісні кадри фільмів, кінохронік та анімації, унікальні архівні документи та фото, що перенесуть глядача в атмосферу буремних 1920-х. Історія українського кіноавангарду має безліч прогалин: багато творів є незворотньо втраченими, а дещо збереглося лише частково. Щоби доповнити уявлення про феномен ВУФКУ, куратори виставки запропонували сучасним митцям переосмислити втрачені шедеври. Проект поєднав тогочасну та сучасну літературу, музику, дизайн та візуальні мистецтва. До створення експозиції долучилися відомі сучасні автор(к)и: Алла Загайкевич, Георгій Потопальський, Олександр Бурлака, Анатолій Бєлов та група Sensorama, Микола Рідний, Ірина Стасюк, Олексій Нікітін, Олександр Ірванець, Антон Санченко, Тетяна Малярчук, Наталка Сняданко, Ірина Цілик.
Обкладинка журналу "Кіно", №1, 1930 рік
“Виставка "ВУФКУ. Lost & Found" — перша спроба представити українську культурну революцію 1920-х синтетично, через найбільш релевантне медіа — кіно. Її завдання — не лише реконструювати історію ВУФКУ, а й поставити низку незручних запитань, відповідь на які критично необхідна сьогодні.
Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи засвоїти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його "декомунізація"? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? Чи правильно віктимізувати 1920-ті терміном "Розстріляне відродження", ігноруючи очевидні успіхи доби? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них буде неповною без комплексного висвітлення феномену кіно 1920-х”, - розповідає
генеральний директор Довженко-центру Іван Козленко.
Плакат до фільму "Джальма", 1928, художник Йосип Кузьковський
Виставка є результатом масштабного дослідження команди Довженко-центру, що розпочалось 2012 року публічними показами українського німого кіно з сучасними саундтреками. Відтоді в культурний обіг повернуто десятки фільмів, віднайдених в Україні та за кордоном. У травні цього року вийшов друком однойменний каталог, який здобув спеціальну відзнаку конкурсу дизайну "Книжкового Арсеналу" та увійшов в колекцію найкрасивіших книг світу міжнародного фонду “Мистецтво книги”. Медіатека Довженко-центру також презентує сайт https://vufku.org/ — перший онлайн-ресурс, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.
Пам'ятник Артему, створений Іваном Кавалерідзе у …р. з фільму Дзиґи Вертова 1930 року "Ентузіязм"
Читайте також: Фестиваль "Німі ночі": В Києві покажуть українські чорно-білі фільми 20-30-х років у живому музичному супроводі