До початку повномасштабного вторгнення INKI People влаштовували зустрічі для найепатажніших жителей столиці: розкішні дрескоди, сучасна електронна музика, перформанси та інтриги. У цьому році проєкт відновив свою роботу в новому форматі — INKI BAR. Ми поговорили з засновниками Олександром Степанчуком та Інною Костюченко про дизайн, натхнений картинами Ботічеллі та культурним спадком кінотеатру «Кінопанорама», особливості закладу, меню та майбутні плани.
Як трансформувалася робота проекту INKI People з початком повномасштабного вторгнення?
Олександр Степанчук: Раніше ми щомісяця проводили пишні театралізовані фестивалі та карнавали, але з початку 2022 року проєкт поставили на паузу до перемоги України. INKI BAR — це, у першу чергу, культурний музичний заклад, театр та галерея, ніж «бар» у класичному його розумінні. Він свіжий, яскравий, головну роль у ньому грають мистецтво, інсталяції, перформанс та музика.
Інна Костюченко: INKI BAR навмисно дивний, він порушник правил, провокативний, сміливий та емоційний. В INKI BAR поєднано класику від епохи Сандро Ботічеллі до епохи digital, театр, актуальне мистецтво, футуризм, естетику та індивідуалізм. Ми міксуємо стилі, культури та їх течії.
У якому форматі працює INKI People зараз?
Олександр Степанчук: Ми активно працюємо та приймаємо відвідувачів. Гості зможуть отримати новий культурний досвід, завітавши до бару, ресторану чи відвідавши театралізовані перформанси. Нам вдалося створити атмосферне місце для киян, яке може надихати та спонукати обговорення.
Кожна зона бару має свої особливості. Розкажіть детальніше про них.
Інна Костюченко: Ми створили різноплановий простір, насичений мистецтвом різних епох у нашій сучасній інтерпретації. За допомогою нейромережі ми створили неперервний колаж з двох картин епохи Високого Відродження Сандро Ботічеллі, «Народження Венери» та «Венера і Марс», якими оформили барну стійку. Центральним сюжетом картини є сцена, де після любовних утіх відпочивають Венера і Бог війни Марс, зброю якого розтягують сатири, коли сам Марс у цей час безпробудно спить. Посил цієї сцени був актуальний як в епоху Італійського відродження, так і зараз: краса та любов до прекрасного врятують світ, а Бог війни засне і настане наше, українське відродження і наш Золотий вік. Ця робота — метафора і наша найщиріша надія!
Працюючи над сприйняттям бару, ми також вирішили прикрасили його величезною люстрою довжиною в 24 метри у вигляді намиста з перлин — символом витонченості, статусу, елегантності й достатку. Разом з нашими інженерами по світлу та програмістами ми розробили конструкцію, контролери керування та декор і надихнули життям наше намисто (ДНК INKI BAR, як кажуть гості, дійсно схоже на молекулу ДНК). Намисто стало основою атмосфери INKI BAR, яке зачаровує, сповільнює час, а коли потрібно — підіймає настрій.
Олександр Степанчук: Однією з інших особливих та атмосферних зон бару - є зона з афішами, вона візуально займає майже половину бару. Разом з театральними гардинами (майже кулісами) ця зона створює відчуття очікування спектаклю в фойє театру.
Але інсталяція, що довше за все тримає біля себе глядача — це наш барельєф MACHINES. Його створено за ескізом генеративної нейромережі, яку ми за допомогою спеціальної техніки відтворили в комп'ютерній 3D-моделі. Вже потім з нею працювали алгоритми програмованих станків на виробництві. Людина майже не приймала участі в створенні цієї інсталяції — майже все робили машини та алгоритми. Кожен бачить у цьому барельєфі щось своє — хтось античний греко-римський танок, а хтось рейв, оргію чи навіть ангелів.
Але жоден спостерігач не побачив головного - того що там нема тієї анатомічної точності, притаманної римським майстрам скульптури. Навпаки, якщо поглянути не загалом, а на конкретний обʼєкт, там панує суцільний сюрреалізм і парадокс, там тіла у яких руки довші за ноги, по 6-7 пальців на руках, обличчя на потилицях, тощо.
Які сенси несе ця робота?
Олександр Степанчук: По-перше, те, що сучасне мистецтво вже опановане ШІ, а ШІ опанований художниками сучасності. І це дійсно може бути естетично, цікаво і навіть гармонічно! З іншого боку, потрібно бути обережними з такими тенденціями. Якщо розібратись, там є багато прихованих речей, які нам точно не сподобаються, і помічати помилки з часом буде все складніше. А ми довіряємо машинам навіть розробку вакцин та зброї. Ось, про що насправді ця робота, ну і окрім всього вона дійсно велична і її цікаво розглядати за келихом шампанського.
Ви знаходитесь у будівлі кінотеатру. Який поштовх натхнення дало це вам та як це зможуть побачити гості INKI Bar?
Олександр Степанчук: Ми все ж таки в будівлі культового кінотеатру «Кінопанорама» (1958), де знаходилися перші експерементальні панорамний екран і стереосистема. Тут проходили виставки митців, поетичні вечори, збори письменників, продюсерів, режисерів. Це місце пронизане духом мистецтва, культури та творчих експериментів.
При розробці дизайну ми максимально намагалися зберегти архітектурні елементи, які досталися нам у спадок. Ми надали їм нового життя та функціоналу. Завдяки проекту INKI BAR тут знову дають автографи, проходять творчі вечори нової генерації митців. Культова будівля продовжує свою історію
Ваш заклад досить вибагливий до дрескоду гостей. Кажуть, що ви вимагаєте одягати смокінги, чому такі суворі обмеження?
Інна Костюченко: Це не зовсім так, наш дрес-код — After Five, і це досить легко: підійдуть навіть джинси, сорочка чи поло для чоловіків, зручна сукня для дівчат. Але якщо вам до вподоби смокінг — будь ласка (сміється). У цей не простий час, ми даємо змогу гостям відчути себе красивими, спонукаємо приділити собі трішки більше уваги і при цьому не виглядати дивно серед інших гостей.
Наші відвідувачі вдячні за змогу одягнути свою сукню чи сорочку, яку часто не одягали вже більше двох років. Ми не наполягаємо на відомих брендах, чи вартості вбрання, у той же час відмовляємо гостям в спортивному одязі чи одягнутим як на рок концерт, тощо. Якщо у гостей є сумніви щодо вбрання, вони завжди можуть звернутись до менеджера та проконсультуватись.
Цікаво дізнатися про меню та бар – чим INKI дивуватимуть гостей?
Інна Костюченко: З нашим шефом Дмитром Матушинським ми розробили меню, яке відображає нашу філософію та містить в собі історії мистецтва, що ми транслюємо. Меню ніколи не буде містити багато страв, але вони завжди будуть вишукані, за якими ви будете повертатись, щоб спробувати ще раз. Майже кожна страва містить природні афродизіаки.
Олександр Степанчук: Потрібно відзначити, що у нас декілька меню для різних режимів роботи закладу — ресторан у класичному розумінні, а також формат Club, де страви подаються як finger food або ж сетами. Коктейльна та винна карти закладу втілюють поєднання нових яскравих або класичних, витриманих смаків.
Розкажіть про найближчі плани INKI Bar. Чого очікувати від закладу найближчим часом?
Олександр Степанчук: Попереду на відвідувачів очікуватимуть виступи локальних і закордонних артистів, театр і нові мистецькі експозиції та колаборації. Наша культурна місія буде завжди дотичною до благодійних цілей, ми раді й відкриті співпраці, яка спрямована на спільну перемогу та допомогу тим, хто цього наразі потребує. З першої хвилини відкриття INKI BAR, кожен наш гість — благодійник! За перший місяць роботи ми вже придбали та відправили на фронт автомобіль медичної евакуації для однієї з бригад ТРО.
