Юлія Орлова: Як порозумітися зі своєю смартфон-залежністю

Колумністи
02.06.2020
ТЕКСТ: Юлия Орлова
ПОДІЛИТИСЯ
Проблема сучасної людини
ПОДІЛИТИСЯ

Чому психологічна залежність від телефона стала новою проблемою сучасної людини та як це можна вирішити?

В одному з останніх інтерв'ю мене як видавця запитали, без чого я б не могла уявити свого робочого дня. Відповідь була очевидною: без смартфона! Постійно тримати телефон в руці чи перевіряти, чи він досі в кишені піджака, — наша нова реальність незалежно від професії чи способу життя. Вже смикається око, а рука тягнеться щохвилини перевіряти останні оновлення — привіт, смартфон-залежність. Як вийшло так, що технологія, яка має спрощувати наше життя, починає його ускладнювати?

Згадала, що у видавничому портфоліо Vivat є книжка, яка детально роз'яснює, чому це проблема і як її можна розв'язати, — "Залежний розум. Сигарета, смартфон, токсичні стосунки: як формуються шкідливі звички та як їх подолати" (видавництво Vivat, 2018) американського невролога та психіатра Джадсона Брюера. Про його лікарський погляд на надмірну прив'язаність до можливостей телефона як шкідливу звичку й хочу розказати.

Що таке залежність від телефона?

"В основі всього, — стверджує невролог, — реакція людського мозку". І йдеться тут якраз про так звану залежність від технологій. На його думку, звичка не уявляти свого життя без телефона нічим не краща за куріння, надмірну схильність до алкоголю чи бажання цілодобово грати в міжпланетну гру за підкорення Галактики. Але це можна виправити! Дослідник із багаторічним досвідом лікування залежностей зосереджує свою увагу на можливостях людського мозку та присвячує свою книжку всім, хто потерпає від шкідливих звичок.

Графік дня, список покупок та робочих проєктів, а ще нові знижки в онлайн-магазині та кількість пройдених за день кроків — телефон знає про свого власника (майже) все. Фактично він уже став частиною людського тіла, і очевидно, що наш розум боїться його втратити. Номофобія (англ. Nomophobia, від no mobile-phone phobia) — страх залишитися без мобільного — вже офіційно одна з серйозних проблем XXI століття.

З позиції невролога, то все через дози дофаміну — гормону, який викликає у людському мозку відчуття задоволення, щастя та ейфорії. З новою телефонною залежністю (як і з будь-якою шкідливою звичкою) все працює за старою схемою: стимул, дія, винагорода. Спочатку телефон (і всі його додатки) — це вікно у світ нових можливостей, а вже потім — наша рука тягнеться до нього щоразу, коли хочеться перевірити всі вхідні повідомлення від друзів та колег, послухати нову пісню улюбленої групи чи просто згаяти час в транспорті. Далі все йде по колу: позитивні емоції як винагорода повертають до пункту 1 — стимулу. І після чергових кількох годин у смартфоні людський мозок має стимул знову і знову читати важливі світові новини, реагувати на всі статуси у соцмережах чи завантажувати новий (ну дуже потрібний) додаток. Вся справа у нашій реакції та звичках, до яких вона призводить.

Але ж телефон має полегшувати людське життя, а не ускладнювати?

Як порозумітися із собою та своїм телефоном

Очевидно, що нові можливості часом створюють і нові проблеми. Але шлях до розв'язання проблем з роками не сильно змінюється. Найперше, варто зрозуміти, в чому проблема, та, по-друге, знайти шляхи, як це вирішити. В цілому за книжкою Брюера можна виділити 3 етапи роботи зі смартфон-залежністю.

Етап 1. Знайти відповідь на питання, чому так та чи дійсно «залипання» в смартфоні це вирішує?

Зайти тільки на 5 хвилин у Facebook та Instagram, а 3 години як не було — знайомо, правда? Найперше, як радить Брюер, варто з'ясувати, чому ці звички стали частиною нашої поведінки: "Першим кроком до подолання проблеми є визнання того, що вона існує". Для початку тут треба зрозуміти, чи дійсно щогодинна перевірка всіх оновлень у соцмережах, на електронній пошті якісно допомагає нашому життю або роботі? Можливо, краще б було тих "3 години в день" використати більш продуктивно? У людській поведінці все просто: спочатку усвідомлення проблеми — потім її вирішення. Але, як знову ж таки констатує науковець, на жаль, "інколи ситуації та можливості для вдосконалення не такі очевидні, а все тому, що вони вже стали звичними".

Етап 2. Добре, проблема є. Але як це оптимізувати? Треба визначити план

"Головне — дотримуватися основного принципу формування звички: якщо залишити дію, яка призводить до стресу, одразу почуваєшся краще", — радить невролог та називає цей механізм позитивним та негативним підкріпленням звички. У багатьох з нас нервова робота та потреба постійно бути на зв’язку з віддаленою командою забирають багато енергії. Але що станеться, якщо будете перевіряти свою електронну скриньку, наприклад, двічі на день, а не щогодини? Навички делегування, відповідальності за свою роботу чи розставлення пріоритетів допоможуть, мабуть, і більш ефективно працювати, і мати кращий емоційний стан без надмірної дружби зі своїм смартфоном. У кожного, як-то кажуть, тут буде своя кухня. Головне — бути зацікавленим та почати формувати нову позитивну звичку.

Етап 3. Звикати… і сформувати нову позитивну звичку

Як у випадку із подоланням будь-якої з фізичних залежностей (куріння, надмірна схильність до алкоголю тощо), процес формування нових позитивних звичок вимагає часу та відповідного підкріплення. Так, імовірніше, спочатку рука далі шукатиме телефон не менше активно, ніж раніше, і постійно перевірятиме сповіщення. Людському мозку треба час, щоб сформувати нові нервові реакції та знайти дозу дофаміну в іншому місці. Але тільки подумайте, що цей час «залипання у смартфоні» можна використовувати продуктивніше, до прикладу відповісти партнерам чи співробітникам не в цю ж хвилину, а за годину і якісніше. З цього приводу психіатр Брюер каже: "Поки ми чітко не визначимо поняття щастя для себе, не зрозуміємо різницю між збудженням і радістю, наші звички, наприклад, навряд чи зміняться".

Але телефон — то тільки засіб комунікації, отже, навіщо витрачати на нього надто багато власного часу? Найважливіше, як на мене, в цьому випадку — знайти власний спосіб порозумітися з його додатковими функціями. Це, знову ж таки, стверджує невролог, питання психології та емоційної реакції на фактори, що нас оточують.

На щастя, стиль порозуміння з можливостями власного смартфона я вже знайшла. І мене вже більше не лякає сповіщення "Ваш екранний час збільшився".

Читайте также: В США хотят запретить пользоваться смартфонами людям младше 21 года

ПОДІЛИТИСЯ
На сайті доступні аудіозаписи статей, підкасти і рекомендації стилістів в аудіо-форматі. Такі матеріали відмічені відповідним знаком(зліва).