Минуло 207 років зо дня народження та 160 від дати смерті видатного письменника, поета, художника та громадського діяча, символа непокірної української самобутності та культури — Тараса Григоровича Шевченка. Ми всі звикли до того образу, що його окреслювали нам у школі, — знедоленого пророка, що у злиднях та неперервній тузі несе тяжкий хрест любові до ледве живої рідної землі. Образ політичного фанатика, похмурого діда, що зазнав нестерпних, несправедливих страждань та асоціюється лишень зі збіркою-циклом "В казематі", не стільки надихав багатьох з нас на сумлінну духовну працю, скільки відвертав від особистості письменника. Але з роками, доки дорослішали ми та старші покоління, а разом і з тим — українська повсякденність, безрадісна та навіть лякаюча химера потрохи розчинялася у свіжому повітрі. Поширювались більш правдиві, доречні та детальні описи життя Тараса Шевченка, судячи з яких можна зробити висновки, що видатний син України був не тільки талановитим, вільнодумним та бунтівним чоловіком, що прагнув висловити дещо чесне та радикальне так, щоб його почули на багато поколінь вперед, а ще й досить поважною людиною, бажаним гостем в родинах високих чинів, знаним шанувальником жіночої краси, шановним та богемним водночас портретистом, а ще — справжнім денді.
Актуальні тренди та фантазія
Навряд чи до нас дійшли світлини чи портрети, де поет був би зображений у костюмі від французького кутюр'є. Гадаємо, що ці докази життя Шевченка було ретельно приховано. Однак у своєму щоденнику Тарас Григорович, наприклад, описував макінтош, що придбав за 100 рублів.
Раніше, у віці 14 років, Тарас, бажаючи виділитися, пошив собі шапку-конфедератку, чим привернув до себе увагу односельців, та після служби на панському дворі, ставши учнем-ремісником, ходив у вкрай богемному вбранні: тиковому халаті, штанах з грубого полотна, вільній сорочці та без шапки — і все у фарбі. А от у академічні роки стиль юного художника зазнав органічних змін: став більш охайний, витриманий та ексцентричний.
Спогади різних сучасників та друзів Шевченка містять уривки про те, як він з'явився у червоному вовняному шарфі на весіллі Пантелеймона Куліша, чим здивував багатьох, або у чорній оксамитовій шапочці, яку майбутній символ України вдягав на поголену після тифу голову. Навіть хвороба не стала завадою модному вбранню, яке тільки стало ще більш екстравагантним. Одного разу навіть через цю шапочку його не хотіли пустити на дворянське зібрання, аж доки присутні не пояснили, що у будь-якому костюмі Тарас Григорович робить честь своїм візитом.
В цілому в мемуарах та спогадах вказується, що поет не любив "офіціоз", фраки та вилощені камізелі — натомість віддавав перевагу речам простим та самобутнім водночас. Тож, зважаючи на таку цікаву сторону особистості Тараса Григоровича, ми вирішили поєднати його постать з актуальними трендами у декількох фантазіях. "Розхристаний" образ Hermès для юного ремісника чи костюм у квітах Alexander McQueen для студента академії, а може, елегантний та трохи антиутопічний Dior чи навіть Balenciaga — для вже дорослого та суворого поета-нонконформіста?
Читайте также: 8 причин любить Тараса Шевченко