Недарма Тарас Шевченко писав: “Село на нашій Україні, неначе писанка село”. Величність і красу хутору він порівнював з писанкою — традиційним символом України. В радянські часи писанкарство потрапило під заборону, але сьогодні, разом з іншими видами народної творчості, переживає неабияке відродження. Напередодні свята Великодня разом з музеєм Івана Гончара ми вирішили дізнатись, яке значення мають писанки для української культури та що означає символіка великодніх яєць.
Писанкарство — давній традиційний звичай, що налічує більше 8 тисяч років історії. За легендою, першими писанками були крапанки. “Коли Божа Матір оплакувала Ісуса Христа, сльози капали на яєчко і ставали різнокольоровими, — розповідає Лариса Головня, майстриня народного мистецтва з писанкарства та співробітниця музею. — Великі краплі — це сльози, дрібні — зернятка, що мають прорости”. Здавна вірили, що з яйця починається життя, — саме тому воно стало великоднім символом.
Писанки традиційно створюють по всій Україні, хоч і з регіональними відмінностями. На Гуцульщині, куди не дійшли радянські заборони, ця традиція не переривалася. “Там пишуть з самого народження найвишуканіші писанки тонкої роботи. Вони відрізняються від усіх інших”, — пояснює Лариса. Найкраще традиції збереглися на заході та в Центральній Україні, де орнаменти різняться крупним малюнком.
Символіка має однакове значення для всіх регіонів, однак певні елементи властиві окремим частинам країни.
“Можуть бути різні кольори, різне заповнення, але символи одні й ті ж. Сонце — всюди сонце, це символ вогню, один з давніх солярних знаків. Зірка також поширена по всій Україні. В західній традиції часто зустрічаються коники та олені як символи достатку, баранчики — як захист від зла і символ чоловічої енергії. Решіточки, які відділяють добро від зла, поширені на Гуцульщині”.
Кольори так само розподілені по регіонах. Наприклад, на Поліссі для писанок використовують червоний колір, на Поділлі — як і у вишивці — червоний, чорний та білий. Лемківські писанки зазвичай однотонні, прикрашені видовженими краплинами.
Символи води
“Безкінечники”, або орнаменти у вигляді хвиль, символізують вічність, перебіг подій, плинність життя. Геометричні лінії, якими заповнюють “пояски” яйця, символізують дощ та його життєдайні властивості. Риби втілюють здоров'я та родючість, у християнстві — Ісуса Христа, життя і смерть. До водних символів також відносять “грабельки” — символ дощу, який писали в посуху, сподіваючись на швидку зміну погоди.
Символи вогню
Зображення сонця символізує життя, зірок — небо та космос. Сварга — хрест із закрученими кінцями, який нагадує свастику, — є одним з найдавніших знаків, що зустрічається ледь не в кожній стародавній культурі. Він означає творчу енергію, рух космосу та сонця, чотири сторони світу. Трикветр (сварга з трьома кінцями) є символом вогню і Божої Трійці.
Рослинні символи
Дерево життя, або “космічне” дерево, є сакральним символом. Завдяки своїй симетрії воно здатне відновлювати світову гармонію. Вісь дерева поєднує потойбічний світ та реальність, забезпечує спілкування між ними і тому символізує родовід.
Космічним деревом також вважається верба, яка втілює лад і порядок всесвіту. Вербова гілка є символом жіночої енергії, забезпечує здоров'я та життєдайні сили. Дубовий лист у побуті надає чоловічу енергію, силу і довголіття, а в християнській традиції — непохитну віру в Бога. Гілка сосни, яку найчастіше можна побачити на закарпатських писанках, є провісником весни.
Плоди дерев — наприклад, сливи або яблука — символізують любов, злагоду, плодючість, знання та мудрість. Виноград втілює дружбу, братерство, доброзичливість та вірну любов. Квіти символізують душі дітей, чистоту помислів та дій.
Тваринні символи
Здавна вірили, що олені кожного дня виносять на своїх рогах сонце. Олень дає людям світло, вогонь і є провідником душ померлих у потойбічний світ. Барани захищають від зла, сприяють творчості, оновленню, багатству та благополуччю. До Вселенського собору 692 року Ісуса зображали у вигляді ягня — жертовної тварини, що втілює смиренність.
Пташки символізують щастя і любов. За повір'ям, душа людини залишає світ у вигляді пташки — саме тому їх вважають священними істотами, символом вічності та втіленням душ померлих. Рак — це символ багатства, метелик — провісник легкого та спокійного життя. Півень традиційно асоціюється зі сходом сонця, пробудженням до життя. Він символізує світло, вогонь та войовничість. Часто на писанках зустрічається окремо гребінь півня — вважається, що він захистить від пожежі. Також поширені медвежі лапи (знак перестороги), заячі вуха, які більше нагадують пелюстки квіток (знак обережності) та гусячі лапки (захист домашніх тварин від хвороб). Зображення баранячих ріг більше нагадує перші трави, тому символізує весняне пробудження природи.
Геометричні знаки
Хрест — традиційний символ Нового Заповіту, перемоги над смертю, поєднання земного і небесного. Здавна вважалось, що хрест символізує таємницю створення світу: вертикальна лінія є небесною і символізує вогонь, горизонтальна — земна, пасивна, символізує землю. Поєднання цих двох стихій створює життя. Хрест втілює вічність, адже може розширюватися в будь-якому напрямку. Косий хрест, розташований по діагоналі, є символом неба і знаком родючості. Хрести поширені по всіх регіонах України: найчастіше зустрічаються на Покутті, Гуцульщині та Буковині, але трапляються і в центральній частині — на Черкащині та Полтавщині. В сучасних варіантах писанок часто можна побачити зображення церкви — втілення Бога, спасіння, радості та любові, берегині всього прекрасного та духовного.
Ромб і квадрат з'являються як символи жіночої природи. Трикутні форми часто заповнюють дрібною клітинкою — здавна вірили, що такий орнамент “просіює” злих духів і залишає тільки позитивну енергію. На свято Сорока святих 22 березня пишуть писанку "40 клинців", розписуючи її 48 трикутниками . Кожен з них заповнюють такою сіткою, загадуючи при цьому бажання.
За словами Лариси, майстер-класи з розписування яєць щороку відвідує все більше людей: “Писанка — найбільш доступне мистецтво. Її може написати кожен, а результат бачиш одразу”. На хвилі відродження національної свідомості ця традиція повертається, часто з новими технологіями та ідеями.
“Я завжди навчаю писати традиційні писанки, — розповідає Лариса про щорічні майстер-класи в музеї Гончара. — Як навчаться працювати з традиційними, тоді можуть створювати і свої, адже з практикою з'являється відчуття, як потрібно писати правильно. Але часто, як напишуть традиційну, вже задумуються, чи хочуть робити по-іншому”. Серед найпопулярніших сучасних методів писанкарства — травлення, коли яйце не фарбується, а висвітлюється; різьблення, коли поверхню яйця висверлюють; та шкрябання — створення малюнку голкою поверх фарби.
Головним матеріалом досі залишається куряче яйце. Сьогодні часто використовують гусячі та перепелині через їхнiй нестандартний розмір або ж замінюють на форми з дерева та кераміки. Однак тоді великоднє яйце втрачає свою автентичність. “Справжня писанка пишеться в Чистий четвер, на домашньому сирому яйці”, — зазначає Лариса.
Писанка — це оберіг. Її ніколи не вживають, не б'ють, не граються з нею. На ній стільки символів, а написати її не так просто. Для цього готують крашанки або дряпанки.
Традиційна писанка має лише схематичні зображення і прості кольори без відтінків. Окрім класичних писанок середини ХХ століття, в колекції музею є і сучасні приклади — яйця, прикрашені перламутром, текстилем, блискітками чи емаллю.
На розписування яйця з простим орнаментом йде до двох годин. Спочатку малюнок наноситься простим олівцем, далі покривається воском за допомогою писачка — спеціального інструменту для розписування яєць. Після цього яйце занурюють у фарбу, яка не потрапляє під воскові лінії. Все, що лишається під шаром воску, матиме натуральний колір яйця. Далі воском заповнюються ділянки, які повинні зберегти отриманий колір, і знову занурюємо у фарбу, аж до останнього кольору — фону яйця. Після фарбування яйце прогрівають біля свічки, витираючи вiск.
Для фарбування писанок зараз використовують анілінові фарби. В давнину природні барвники добували з пелюсток квітів, коріння рослин або плодів. Наприклад, рожевий колір отримували з буряка, коричневий — з лушпиння цибулі. “Деякі майстри і досі пишуть лише природними фарбами, — розповідає Лариса. — Вони мають світліші, пастельні відтінки. Сучасні фарби дають яскраві кольори і не вигорають".
Кольори, як і орнаменти, мають символічне значення. Червоний є найбільш багатозначним — він втілює добро, радість життя, надію на щасливий шлюб. Червоне пасхальне яйце є символом Воскресіння, жертовності, небесного вогню.
Жовті та золотисті відтінки означають сонячне тепло, надію та вдалий врожай. Зелений колір символізує весняне пробудження природи, блакитний — небо, повітря і здоров'я. Коричневі кольори — це життєдайна сила землі, чорні — потойбіччя, вічність та життя після смерті.
Читайте также: Пасхальные рецепты: Куличи с цукатами и творожная пасха с малиной