Для всього світу Вівіан Маєр могла б залишитися невідомою нянею та домогосподаркою з Чикаго, а її талант фотографині пішов би в небуття. Однак випадковість змінила все – і врешті світова спільнота гідно змогла оцінити фотодоробок майстрині, хоч й після її смерті.
Упродовж життя, понад 40 років, Вівіан працювала нянею та, попри специфіку роботи, була досить асоціальною. Вона не спілкувалася з сім’єю, не мала власних дітей та намагалася понад усе бути непомітною для оточення. Для збереження своєї таємничості Міс Маєр частенько вигадувала нові особистості, серед яких була навіть шпигунка, при знайомстві з людьми. Єдиною втіхою для неї було робити вуличні знімки та автопортрети на камеру Rolleiflex. Ніхто не знав про її захоплення, вона не виставляла своїх робіт і відповідно не отримала й копійки від творчої діяльності. Натомість процес створення та архівування світлин був справжнім ритуалом для фотографині, яка проявляла знімки у ванній і зберігала їх в коробках, що перевозила з собою від одного місці роботи до іншого. За свідченнями одного з її роботодавців, якось нова няня – Вівіан Маєр – привезла з собою понад 200 коробок її робіт.
«Я вважаю, що нічого не має існувати вічно. Ми повинні звільнити місце для інших людей. Це колесо. Ти живеш і повинен пройти до кінця. А потім в іншої людини є така ж можливість пройти до кінця, і так далі по колу», – підсумовувала життєве кредо Вівіан Маєр.