На 74-му Берлінському кінофестивалі пройшла світова прем’єра фільму «Мирні Люди». Картина в жанрі документалістики створена в копродукції Канади, Франції та України, її оригінальна назва – Intercepted («Перехоплені»). У кадрах фільму немає ні головних героїв, ні сюжетної лінії, ні бойових дій: режисерка Оксана Карпович зосередилася на спостереженні за тим, що принесли і продовжують приносити російські війська в Україну.
Робота над фільмом «Мирні люди» тривала близько двох років. Зйомки тривали з 2022-го по 2023-й рік. За цей час команда проєкту проїхала тисячі кілометрів, побувавши на Донбасі, у Київській, Харківській і Миколаївських областях. У кадрах стрічки з’являються наслідки бойових дій: розтрощені домівки, підірвані мости, згоріла техніка. Поміж безлюдних краєвидів у фільмі видніються поодинокі місцеві, які повертаються до життя — прибирають скло чи готують їжу в дворі будинку.
На статичні кадри накладені аудіодоріжки телефонних розмов російських військових. Ті розповідають про свої «імперіалістичні» плани, діляться «перемогами» та вихваляються, які «сувеніри» планують привезти додому. Росіяни активно зізнаються своїм близьким у злочинах, а ті — з ентузіазмом підтримують їх. Найчастіше, ці діалоги відбуваються з матерями, дружинами та сестрами: тими, хто називає себе «звичайними мирними людьми».
— Мам, мне так понравилось пытать! Я тебе могу рассказать, о каких пытках я узнал и в каких участвовал.
— Сынок, это нормально. Я бы, если бы туда попала, тоже ловила бы кайф, а как иначе?
У своїх розмовах окупанти не соромляться розповідати про вбивства мирних жителів. «Вчера идем, нам навстречу женщина с двумя детьми — ну мы их и положили. Да, мне их не жалко. Это их выбор. Могли бы уехать, как остальные», — говорить російський військовий. «Правильно, не жалей их. Бей. Они нам враги», — відповідає дружина.
Головною частиною розмови залишаються «трофеї», які окупанти мріють привезти додому: одяг, взуття, ноутбуки тощо.
«Я тебе и детям столько шмоток привезу — мы здесь в квартире сейчас, они всё бросили, убежали. Спортивная такая семья — одних кроссовок десять пар, и все фирменные. Ребята грузовиками вывозят, а у меня нет грузовика».
Водночас жінки та матері запитують, чи бачили ті військові бази НАТО, та дивуються, чому українці «так гарно живуть». Їх агресія та відсутність людяності чи не найбільше вразила режисерку Оксану Карпович, і точно здивує та злякає глядачів. Після прем’єри картини на Берлінському кінофестивалі в залі звучала хвилинна тиша, лише потім — овації.
«Це історія подорожі й дегуманізації російського окупанта від моменту вторгнення до смерті, від переповнення героїчними ілюзіями до повного відчаю та божевілля. Це фільм про тоталітарну російську машину, насилля та безкарність як одні з її фундаментальних елементів», — розповідає режисерка Оксана Карпович.
Згодом стрічку «Мирні люди» планують показати в Україні. Дата прем’єри поки що невідома.