Феномен мольфарства: традиції, обряди та зв’язок з надприродним

Мистецтво
08.12.2023
ТЕКСТ: Андрій Доценко
ПОДІЛИТИСЯ
Симбіоз набожності й віри в надприродне
ПОДІЛИТИСЯ

Українські Карпати приховують чимало архаїчних традицій, вірувань та ворожінь. Серед калейдоскопу непізнанних людській натурі феноменів виокремлюється виняткове, унікальне у своїй природі та бутті явище мольфарства. 

Мольфарство є релігійно, історично та культурно зумовлене явище, що поширене лише на заході України, а саме – Гуцульщині. Мольфаром є той, хто знається на чаклунстві та спілкується з силами й духами природи. Прикметним є те, що вони належать як до язичницького архаїчного культу, так і до християнської церкви. Дане переплетення зумовлює особливе мислення, симбіоз набожності та віри у надприродне. 

Особливим місцем сили мольфарів є відоме за фільмом «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова село Криворівня. Серед високих гір у глибині лісу здавна жили карпатські цілителі, яких місцеве населення – гуцули – називали «земними богами». Передовсім мольфари є заклинателями небес. Відповідно до своїх вмінь їхні назви відрізняються: хмарники здатні приборкувати хмари, градівники – град і блискавку. Серед інших є ті, хто володіють силою віщування та зцілення людських недуг. 

Іван і Палагна, кадр з фільму «Тіні забутих предків»

Інститут карпатського чаклунства є закритим і маловідомим через здебільшого аскетичний спосіб життя мольфарів, попри те відомі деякі традиції та обряди. Значним досягненням у цьому є робота Сергія Параджанова та знімальної групи фільму «Тіні забутих предків», адже вперше назагал було показаного того містичного ворожбита, який здатен заклинати небеса. У культовій стрічці – це мольфар Юра. 

Мольфа Юра, кадр з фільму «Тіні забутих предків»

Карпатські характерники лікують за допомогою освяченої води, молитв та замовлянь, трав та зілля, що ростуть високо в горах. Хрест з осики, градовий ніж – це знаряддя чаклунів, які відганяють грозові хмари. Винятковим є те, що мольфари мають традицію-обряд набуття сили. Щоліта вони усамітнюються в горах, у підземних печерах, де проводять дванадцять днів без їжі й води. У такий спосіб знахарі очищаються від негативної енергії.

Мольфар Михайло Нечай 

Особливе місце в житті мольфарів посідає священний інструмент – дримба. Вона виготовляється з громовиці – дерева, ураженого грозою. Звуки таких інструментів здатні відлякувати злих духів, «чужих» та зцілювати від душевних недуг. 

Мольфар Василь Турчиняк 

В історії відомих кілька імен людей, які володіли подібними знаннями. Серед них Василь Турчиняк. Мешканці села Делятин про нього розповідають, що він радився з Богом, будуючи мости зі складною інженерною конструкцією. Перед тим як ставати до роботи, він обов'язково тер чоло кулаком, молився, лягав і засинав на п'ять хвилин. Після цього брався за втілення ідеї, з молитвою виконував усі задумані, навіть ще не знані для нього самого будівельні та архітектурні роботи. За переказами делятинців, він навіть розмовляв із воронами, знав їхню мову. Три ворони завжди відгукувалися на його поклик, сідали на руку чи плече, уважно слухали й виконували його волю. У 1939 році мольфар помер, а його ворони три доби не покидали могилу, а далі зникли назавжди. 

ПОДІЛИТИСЯ
На сайті доступні аудіозаписи статей, підкасти і рекомендації стилістів в аудіо-форматі. Такі матеріали відмічені відповідним знаком(зліва).