Вчора, 28 жовтня, в Харкові внаслідок російського авіаудару була пошкоджена будівля Держпрому. «Хто не бачив Держпром, той не був у Харкові», — говорить харківська приказка. Кілька поверхів споруди, котра перебуває під захистом ЮНЕСКО, зазнали руйнувань. Держпром — знакова пам’ятка конструктивізму й один із перших хмарочосів Європи — пошкодили не вперше. Російські удари, що спричиняли руйнування будівлі, відбулися до того ж в березні 2022-го та в січні 2024-го. Про історію Держпрому та його значущість розповідає L’Officiel Online.
Будинок Державної промисловості або скорочено Держпром почали будувати в середині 1920-х. Цьому передувало кілька подій. У 1919 році Харків став столицею УСРР, проте будівель потрібного масштабу для влади й промислових організацій, як-от трестів, у місті не було. Тож невдовзі був проведений конкурс на найкращий задум для будівництва такої споруди. У ньому переміг проєкт «Непроханий гість» від архітекторів Сергія Серафімова, Самуїла Кравця та Марка Фельгера. Будували споруду за очільництва Павла Роттерта.
Держпром мав стати визначною будівлею, тож і його побудова не була легкою. Хоч на початку застосувалася ручна робоча сила, під кінець робіт усі процеси були майже повністю механізовані та стандартизовані. Завершили будівництво Держпрому у 1928 році. Згідно з ЮНЕСКО, 13-поверхова споруда — перша у світі офісного призначення, котра виконана в модерністських формах. Вона також стала одним із перших хмарочосів на території Європи та вплинула на іноземні архітектурні віяння.
Сьогодні утилітарний, лаконічний і сповнений акцентів на функціональності Держпром — за цими характеристиками зразок конструктивізму — можна віднайти в центрі Харкова на майдані Свободи. Він побудований із монолітного залізобетону та складається з різноповерхових частин, які нагадують літеру «Н». У ньому дев’ять корпусів, які мають віялоподібну структуру. Основою його динамічної композиції є «мости», які нависають над поверхами.
Американський письменник Теодор Драйзер назвав будівлю «дивом, побаченим у Харкові». «Прийдуть після нас інші покоління, буде в них інше життя, інші звичаї, і буде їхнє життя, напевне, легшим, аніж наше, але чи зазнають в нових умовах вони нашого горіння, чи переживуть те почуття, з яким ми покидали райком!» — писав у своєму романі «Людина та зброя» український літератор Олесь Гончар. «Звідси, з рівнин скіфського степу, гігантська будова Держпрому для нас як маяк». Вважається, що Микола Хвильовий говорив про споруду як «грандіозну грандіозу».
Коли завершили будівництво, Держпром став домом для уряду, зокрема його промислових відділів, і трестів. Під час Другої світової війни, коли Харків був окупований, на його першому поверсі розмістили стайню, а на інших жили мавпи, котрі втекли із зоопарку. З відходом нацистських військ будівлю хотіли знищити, проте залізобетонна конструкція не піддалася. Після деокупації було розпочато її відновлення. Інший драматичний момент в історії Держпрому — це смерть Миколи Скрипника в його ж кабінеті, комуніста та водночас українізатора, голови Народного комісаріату освіти УСРР.
Із закінченням Другої світової війни висота будівлі Держпрому збільшилася до 108 метрів — встановили телевежу. Для порівняння: це на 15 метрів вище, аніж американська Статуя свободи. Нині споруда без телевежі налічує 63 метри.
У 2017 році Держпром увійшов до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. «Держпром посідає унікальне місце як унікальне явище світової архітектури серед об'єктів, що репрезентують архітектуру модернізму першої половини XX століття, які вже внесені до Списку всесвітньої спадщини або попереднього списку», — йдеться в профілі будівлі на вебсайті ЮНЕСКО.
Читайте також: Що почитати: антиутопія, імперія й 100 років самотності — в 5 романах нобелівських лауреатів українською