Теза про Україну між сходом і заходом не втрачає актуальності. На цю тему пишуть роботи науковці, її обговорюють політики під час ток-шоу.
Саме вибір, куди далі – на схід чи на захід, став причиною подій, які розпочались у листопаді 2013 року і тривають досі. Що таке захід у цьому контексті, зрозуміло. Що таке схід – так само. Але як ми опинилися між них? Ми справді "між" чи вже частина якогось зі світів – східного або західного?
У січні Культурний Проект запускає новий академічний курс "Історія західної цивілізації". Це можливість досконально вивчити становлення Європи і Америки, а також спробувати знайти відповідь, чи Україна – частина однієї із цивілізацій чи все ж знаходиться на їх межі?
Цивілізації стикаються…
Наука вважає цивілізацією спільноту, яка протягом свого існування має стійкі політичні, економічні та культурні риси, спільні цінності та ментальність. Впродовж усієї історії цивілізації взаємодіють між собою. І, як це часто буває у людей, не завжди це відбувається мирно.
У 1990-х роках американський політолог та соціолог Семюел Хантінгтон формує теорію зіткнення цивілізацій. Ключовою в теорії є ідея, що майбутні (станом на 1990-ті роки) конфлікти будуть вестись не між країнами, а між культурами. Так Хантінгтон звернув головну увагу саме на цивілізації, а не на окремі країни. Це важливо, оскільки одні й ті самі цивілізаційні та культурні особливості часто поширюються на території кількох країн.
У своїй книзі, яка так і називалася – "Зіткнення цивілізацій", Хантінгтон виділив дев’ять таких цивілізацій. На приблизній межі зіткнення двох із них – західної та православної – знаходиться Україна.
Висновки самого дослідника стосовно конфліктів в Україні є доволі поверховими. Та й сама теорія не є ідеальною. Її не раз аргументовано критикували, вказуючи на серйозні огріхи. Чого вартує лише той факт, що мусульманський Казахстан в окремих версіях теорії Хантінгтона є частиною православної культури.
Але спробуємо самостійно проаналізувати, чи є сьогодні в Україні конфлікти з полярно протилежними позиціями. Чи не очевидним є протиставлення векторів розвитку України – західного спільно з Євросоюзом і США проти східного спільно з Росією?
… контактують…
Російський історик-славіст Володимир Королюк глибше досліджував те, що Хантінгтон у своїх роботах називає "лініями розломів" між цивілізаціями. Такі території Королюк називає "контактними зонами" зі своїми особливостями політичних та культурних процесів.
Пояснюючи просто, "контактна зона" Королюка – це певна територія, на якій кілька цивілізацій вступають у складну і тривалу взаємодію. Результати можуть бути різними: від поглинання однією цивілізацією іншої до синтезу, внаслідок якого з’являється нова культура.
Однією з найцікавіших "контактних зон", які досліджував сам Королюк, була територія Південно-Східної, Центральної та Східної Європи під час Середньовіччя. Тобто науковець вивчав активну взаємодію культур і народів частково і на території сучасної України.
… плавляться та змішуються
Парадигму плавильного котла розробили для американської культури ХХ століття. Але в якості експерименту спробуємо перенести її на давніші часи. Ця концепція пояснює, як формувалася американська національна ідентичність шляхом "плавлення" різних народів, їх культурних особливостей в одну масу. З неї і поставала ідентичність американська.
Таку модель одразу не прийняли прихильники мультикультуралізму. На їх думку, так меншини виявляються вторинними для великого плавильного котла, який змішує їх із більшими масами. В результаті відмінності меншин з часом повинні були просто зникнути.
Ідея культурного плюралізму захищала меншини. Згідно з нею, ніщо не заважало співіснувати в одному просторі різним культурам, навіть якщо вони представлені різною кількістю носіїв. Так виникла концепція "салатниці", згідно з якою представники різних культур можуть утворювати єдину спільноту, в якій кожна з них зберігає свої особливості.
То що з цього Україна?
Перед спробою визначити, на що більше схожа Україна – на плавильний котел, салатницю або "контактну зону" хантінгтонівських цивілізацій, варто звернути увагу на одну особливість. Протягом століть люди на території сучасної України контактували здебільшого з однією цивілізацією з однієї сторони. Тоді як з протилежної – з кількома, причому інколи навіть одночасно.
1054 рік. Великий церковний розкол розділяє Європу на західну католицьку та східну православну культури. Західна цивілізація продовжує формуватись на основі католицизму. Але ще до цього Київська Русь контактує із заходом, який має одну конфесію та більш-менш одну політично-економічну систему.
А що з іншого боку? На південному сході – половці. Ще далі на схід – хозари та волзькі булгари, різні племена без державності. Кожен з них має свою культуру.
За кількасот років навалюється Орда. Після того на півночі та сході від місць, які сьогодні є Україною, виникає Московське князівство, яке синтезує в собі культури Русі та Орди. З часом воно стає все могутнішим і вступає в боротьбу за землі, на яких наприкінці тисячоліття з’явиться Україна.
Весь цей час на захід від Києва розвивається єдина західна цивілізація, заснована на католицизмі. Навіть поява протестантизму не роздробила її настільки сильно, щоб мати підстави говорити про цивілізаційне розділення.
Ця особливість і ускладнює вивчення того, в які періоди, що саме і від яких культур запозичували люди, які століттями жили на території сучасної України. Особливо це стосується тих із них, які приходили зі сходу. Не слід забувати і про великі громади євреїв, греків, німців та інших етносів, які у різні часи жили на території сучасної України.
Як впливав і продовжує впливати схід на становлення України – питання тривалих досліджень. Який вплив мала і має культура заходу – розкаже доктор наук, професор Михайло Кірсенко під час курсу "Історія західної цивілізації" від Культурного проекту. Старт курсу вже 16 січня.
Читайте также: Модель будущего: Какими будут публичные библиотеки Киева после реновации
