Новий фільм «Солтберн» англійської письменниці й режисерки Еміралд Фіннелл віднедавна став центральною темою усіх дискусій. Авторка порушує контроверсійні теми, спрямовує свій гострий дотеп на британську аристократію, якій притаманні жахливий снобізм, пихатість та марнославство, у відвертому, притаманному їй стилі.
Фіннелл використовує вже знайомі глядачеві з її фільмів, зокрема з оскароносного трилеру «Перспективна дівчина», атрибути: гра сексуальним бажанням, зображення темного боку хтивості й жаги. У «Солтберн» вона знову представляє глядачам антигероя, який використовує секс як інструмент для досягнення своїх найтемніших бажань. Активна реакція публіки на подібну відвертість дає можливість проаналізувати кінопростір, в якому доросле кіно є рідкісним явищем.
«Солтберн» – це трилер, який впевнено переходить у самосвідому квір-комедію.
Сценарій кінострічки має риси класичних історій про одержимість і обман, однак любов Еміралд Фіннелл до створення простору, що перебуває в постійному дисонансі, перетворює фільм в гостросюжетну подорож, яка є смішною та лячною водночас.
Протистояння
Події розгортаються в Оксфордському університеті у 2006 році. Баррі Кеоган грає роль Олівера Квіка, стипендіата, який навчається разом зі студентами, що походять з найбільш заможних сімей Великобританії. На відміну від нього, який потрапив на навчання наполегливою працею, для більшості місця були забезпечені сімейними іменами й пожертвуваннями. Олівер має слабкий й вразливий вигляд, водночас інші – елітарний та крутий. Режисерка зображує це протистояння навіть візуально: в одній зі сцен Олівер стикається з комічно великими дверима маєтку.
Двоїстість
Логічність перебігу подій перебивається ретроспективним поглядом дорослого Олівера, який озирається на літо 2006 року, попереджаючи глядача, що той неправильно зрозумів його почуття до Фелікса. Проникливий погляд персонажа, зіграного Кеоганом, зосереджений на Феліксі, і важко визначити, що він відчуває: любов чи хіть, ревнощі чи ненависть. Роль Олівера складається з масок, він демонструє двоїстість натури, є перевертнем у домі Каттонів – змінює свій образ, щоб якнайбільше непомітно проникнути у життя заможних господарів маєтку.
Сатира на еліту
Події, що відбуваються в оксфордському кампусі, просякнуті комедією на соціальну нерівність, однак ракурс споглядання змінюється з моменту, як Олівер прибуває до маєтку Солтберн. Екскурсія Фелікса, якого зіграв Джейкоб Елорді, відомий за роллю Нейта в телесеріалі «Ейфорія», стала відліком нових подій, що відображають уїдливу сатиру на так звану еліту. Яскравою представницею цього класу стала Ельспет, матір Фелікса, яку грає оскароносна акторка Розамунд Пайк. Ельспет електризує своєю безтурботною жорстокістю простір, а її реакція на подальшу долю подруги й сина демонструє її справжні почуття або ж їхню відсутність.
Відверті сцени
У фільмі відсутнє справжнє кохання, а секс є інструментом, аніж проявом вищої любові. Сцени хтивості розігруються з тваринною насолодою. Еміралд Фіннелл цілеспрямовано відмовилася від глянцевих показів досконалої плоті, натомість надала перевагу показу природних рідин організму людини. Графічні зображення сексу, які варіюються від збочених, табуйованих до разючих, пронизують всю кінострічку. Попри те, режисерка не осуджує ці явища, адже у свідомості Олівера, переповідника всієї історії, вони постають абсолютно нормальними.
