Британський художник та скульптор Генрі Мур завжди наголошував: щоб по-справжньому зрозуміти скульптуру, її потрібно торкатися. Та у сучасних музеях це здебільшого заборонено. Для людей, які «бачать» світом через тактильність, це обмеження перетворює мистецтво на щось недосяжне. Beyond the Visual руйнує цей бар’єр і створює середовище, де дотик — не порушення, а ключ до сприйняття.
У центрі виставки роботи 16 митців, від британської скульпторки Ленки Клейтон до художниці з Нового Орлеану Емілі Луїз Госсіо. Поруч із класикою Мура та барвистим Elephant Баррі Фланагана — сучасні інсталяції, що працюють зі звуком, рухом і текстурою.
Співкуратор проєкту, професор естетики Кен Вайлдер, підкреслює: називати мистецтво «для незрячих» неправильно. Адже це ставить його в окрему категорію — ніби все інше не для них. Натомість команда кураторів, до якої увійшли художник Аарон МакПік, що має порушення зору, та дослідниця Клер О’Дауд, пропонує концепцію «словника дотику» — набір принципів, що навчають відчувати мистецтво цілісно.
Серед найвиразніших робіт — Project Fire Flower Колліна ван Ухелена. Художник створює власні «феєрверки» на основі аудіоописів, перетворюючи їх на світлові й рельєфні панелі — феєрверки, які можна «побачити» дотиком.
А Bucket of Rain Дженніфер Джастіс — це дощовий шурхіт металевих ланцюжків, що закінчуються теплими, гладенькими краплями з дерева.
Художник Девід Джонсон презентує десять тисяч тактильних «Digestive» з гіпсу та каменю, де замість логотипа — слова шрифтом Брайля: «кома», «уважність», «налаштування». Це про тілесність, мову та те, як ми взаємодіємо зі світом.
