Наприкінці травня в Києві розпочався 12-й Міжнародний фестиваль «Книжковий арсенал», що триватиме до 2 червня. Традиційно подія виступить платформою для дискусій і лекторіїв, а також для проведення книжкового ярмарку. Учасниками фестивалю стали понад 100 видавництв, що представлятимуть найкращі літературні новинки, а також вже раніше видані знакові книги від українських та іноземних авторів.
Історії із залізниці, поезія Вікторії Амеліної та фотодослідження вітчизняних мозаїк — L’Officiel Online зібрав 6 книг, на які варто звернути увагу під час фестивалю «Книжковий арсенал».
Ірина Вільде «Сестри Річинські»
Драматичний роман Ірини Вільде, лауреатки Шевченківської премії, розповідає про жінок першої половини XX століття, що готові вийти за межі патріархального світу. Після смерті батька п’ять сестер — Катерина, Софія, Ольга, Неля й Слава — залишаються без грошей і розуміння того, як влаштоване справжнє життя. Водночас вони не бажають покладатися на шлюб чи романтичні стосунки, тож починають прокладати власний шлях.
Вікторія Амеліна «Свідчення»
«Свідчення» — перша поетична збірка письменниці Вікторії Амеліної, яка з початком повномасштабного вторгнення документувала воєнні злочини росії. Вірші з книжки, що є рефлексією війни, авторка почала писати після 24 лютого. Остання поезія в збірці була створена напередодні загибелі письменниці внаслідок російського ракетного удару по Краматорському. Книжку Вікторії Амеліної проілюстрував художник Данило Мовчан.
Євген Нікіфоров і Поліна Байцим «Чипси: Українські наївні мозаїки 1950–90»
У фотокнизі «Чипси: Українські наївні мозаїки 1950–90» фотографа Євгена Нікіфорова й історикині мистецтва Поліни Байцим зібрані українські мозаїки невідомих авторів. Ці монументальні роботи, що були задокументовані протягом десяти років, уже втратили первинне сяйво, руйнуються або меркнуть на тлі міських будівель. Нерідко наївні мозаїки стають буденним тлом для місцевих жителів або чимось незручним, коли перебудовуються публічні простори. У цій книжці вони стають фокусом. Це явище про пам’ять і простір, минуле й теперішнє, самовираження та наслідування. Мозаїки фіксують крихкість монументального, «що, наче чипси, врешті-решт стають крихтою на дні пачки».
Олександр «Терен» Будько «Історія впертого чоловіка»
«Історія впертого чоловіка» — це автобіографічна книжка військового Олександра «Терена» Будька, життя якого, як і багатьох українців, кардинально змінилося після 24 лютого. До початку повномасштабного вторгнення він працював баристою, опісля — став добровольцем та командиром, втративши під час харківського контрнаступу обидві ноги. Його книжка розповідає про реалії й побут військових, а також, всупереч усьому, життєствердність і надію.
Сьюзен Зонтаґ «Про фотографію»
У шести есеях Сьюзен Зонтаґ, письменниця й критикиня, досліджує еволюцію фотографії та те, як у сучасності вона стала масовим явищем, що змінило людські стосунки зі світом. Вона також ставить під сумнів твердження, що камера об’єктивно «фіксує» реальність, адже вона може викривляти наше сприйняття навколишнього середовища.
Марічка Паплаускайте «Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці»
Марічка Паплаускайте — українська журналістка й співзасновниця проєкту The Ukrainians Media, фіналістка Премії імені Георгія Гонґадзе. Для створення книги «Потяг прибуває за розкладом» вона проїхала понад 8,000 кілометрів і провела 40 інтерв’ю. Задля того, щоб зрозуміти, як українська залізниця стала символом спротиву, головним інструментом для волонтерів, в який спосіб нею подорожував президент США Джо Байден та вдалося на ходу створити медичні поїзди для евакуації поранених.
Читайте також: Як тебе не любити: 5 фільмів, де Київ — головний герой.