З кінця березня по 17 серпня в стінах Музею дизайну в Лондоні досліджуватимуть столітню історію купального костюма. Один із найважливіших її моментів — становлення бікіні в середині XX століття.
Від коренів зі Стародавнього Риму, заборон і до популяризації знаменитостями — нижче L’Officiel Online згадує турбулентну історію цього виду купального костюма.
Бріжіт Бардо, 1961 рік
Одяг, що нагадує сучасне бікіні й складався з нагрудної пов’язки та низу з тканини або шкіри, був зображений ще на давньоримській мозаїці, датованій IV століттям нашої ери. В історії, ближчій до наших часів, такий відкритий одяг з’явився лише у XX столітті. Саме купання як рекреаційна практика набуло популярності в XVIII — тоді для нього жінки носили довгі вільні сукні, схожі на нічні сорочки. Вікторіанська епоха відзначилася строгішим підходом: купальний костюм мав високу горловину, довгі сукню й рукави, а також штани для більш стриманого ефекту.
У 1912 році жіноче плавання було представлене на Олімпійських іграх. До й під час Другої світової війни суцільний купальний костюм вже був більш схожим до сучасного, зокрема через обмеження в наявності тканин.
На пляжі в Нью-Джерсі, близько 1930 року
Проте справжня революція відбулася у 1946 році. Бікіні — відкритий купальний костюм із двох частин — представив французький інженер і дизайнер Луї Реар. Чотирнадцятьма роками раніше подібний дизайн представив інший французький дизайнер Жак Гейм, проте небагато жінок наважувалися його одягнути. Зі свого боку Луї Реар прозвав своє творіння «бікіні», надихнувшись, як вважається, назвою невеликого острова Бікіні, де свого часу американці проводили ядерні випробування.
Дизайни Луї Руара, 1951 рік
Потім Жак Гейм теж повернувся до бікіні — свій роздільний костюм він називав Atome та позиціював його як «найменший купальник у світі». Випереджаючи його, Луї Руар отримав патент на свою версію, найняв для його показу танцівницю Мішелін Бернардіні й в небі написав із допомогою літаків «менший за найменший у світі купальник». Модна редакторка Діана Вріланд говорила про бікіні як «атомну бомбу моди».
Бріжіт Бардо у фільмі «Маніна, дівчина без вуалі», 1953 рік
Урсула Андресс,«перша дівчина Джеймса Бонда», у фільмі «Доктор Ноу», 1962 рік
Бікіні сприймалися контроверсійними. Їх заборонили в деяких країнах, як-от у Бельгії, Італії, Іспанії та Австралії, а також на конкурсах краси. Жінок у них змушували платити штрафи та покидати пляж, а Ватикан оголосив бікіні «гріховним». А втім, популяризації цього виду купального костюма значним чином допомогли знаменитості. Бріжіт Бардо з’явилася в ньому у фільмі «Маніна, дівчина без вуалі» 1953-го, його носили до того ж Джейн Менсфілд, Ріта Гейворт і Ава Гарднер. У 60-х роках мода Французької Рив’єри вже включала бікіні-стрінги.
Читайте також: Агентка-провокаторка: як Мадонна змінила моду назавжди