У період пошуку акторки на головну роль у «Синьому оксамиті» Девід Лінч зайшов зі своїм добрим приятелем пообідати в ресторан. У закладі сиділа Ізабелла Росселліні, з якою друг Лінча був близько знайомий, а Девід бачив дівчину вперше. Без задньої думки режисер після кількох секунд знайомства з Ізабеллою голосно сказав: «У вас такі знайомі риси обличчя! Ви цілком могли б бути дочкою Інгрід Бергман!». Після цієї репліки друг Лінча штовхнув його ногою і, нахилившись, сказав на вухо: «Кретин, вона і є дочка Інгрід Бергман».
Десь після цієї фрази й почався бурхливий роман Ізабелли і Девіда. Режисер без зволікання запропонував Росселліні роль Дороті Валленс у «Синьому оксамиті». З початком зйомок їхні стосунки тільки міцнішали. Лінч, як це зазвичай властиво геніям, був зі своїми дивацтвами: іноді, щоб показати, як палко він кохає Ізабеллу, режисер дарував їй засушених тарганів і дрібних гризунів, розбиті келихи та порожні коробки — загалом усі потворні предмети, в яких Лінч розгледів красу.
Водночас Ізабелла всіляко намагалася зрозуміти свого бойфренда: вона годинами вислуховувала доволі витончені та похмурі думки й фантазії Лінча, погоджувалася на «годину тиші», коли треба було сидіти навпроти режисера та впритул дивитись на нього, розуміла його любов до їжі, що нагадувала режисеру людські мізки, та пробачала його, коли він зникав тижнями.
Лінч не любив запах готування у своєму будинку. Він заявляв, що це відволікає його від творчості. Крім того, щодня рівно о 14:30 Ізабелла приносила йому шоколадний коктейль, який подавали не у звичайній склянці, а в срібній. А ще їй довелося змиритися з його вічно розв'язаним шнурком на правій нозі.
Через 4 роки, 1990-го року, Ізабелла отримала нервовий зрив: одного чудового дня Девід без будь-яких пояснень просто повністю зник з її життя. «Одного разу Девід повернувся до мене спиною і пішов, нічого не пояснюючи. Відтоді він зі мною більше не розмовляв, — розповідала Росселліні. — Я була впевнена, що він любив мене, але, очевидно, я помилялася. Усі мої інстинкти підказували, що ми є ідеальною парою, але насправді все виявилося не так».
Ізабелла зізнавалася, що Девід і всі чоловіки в її житті були одного типажу. Їх вона шукала за подобою батька, кінорежисера Роберта Росселіні. Акторка ніколи не заперечувала, що це зіграло з нею злий жарт, при чому — неодноразово. До роману з Лінчем Ізабелла була одружена з Мартіном Скорсезе. Їхні стосунки тривали три роки і закінчилися з тієї ж причини. «Геніальні чоловіки не вміють кохати», — говорила Росселліні.